Фотографування та GPS

В доісторичні часи, коли фотоапарати були виключно плівковими, основну інформацію про фото ручкою або олівцем записували на звороті фотокартки. Зазвичай там писали дату, місце а також хто зображений на фото.
Інколи додаткову інформацію наносили ще в фотостудії, для прикладу на фото справа зображений я, фото зроблене в 1988 році в Лубнах (Полтавська область).

Коли фотоапарати стали цифровими — відпала необхідність записувати дату та час, камера автоматично додає до властивостей фотографії цю інформацію (головне правильно налаштувати внутрішній годинний камери і не забувати переводити його на літній/зимовий час або на інший часовий пояс в подорожах).
Хоча я не раз бачив цифрові фотографії, що мали проштамповані дату та час в кутку.

Розпізнавання облич на фотографії з’явилося в програмах та онлайн сервісах не так давно (кілька років тому). Але воно може допомогти навести лад в фотоальбомах та майже автоматично зробити персональні фотоальбоми для кожної людини, яку ви фотографували.
Єдиний суттєвий недолік — якщо у вас десятки тисяч фотографій з людьми (як у мене) то процес обробки може зайняти досить тривалий час.

З визначенням місця все значно складніше. Потрібно постійно повідомляти камері в якому місці вона знаходиться.

Найкраще з цим справляються сучасні телефони, що мають до 3х джерел координат — GPS, навігація за базовими станціями та навігація за мережами WiFi. В результаті фотографії, зроблені телефоном на базі Android та iOS, мають інформацію про те, де вони були зроблені (з різним ступенем точності).

Деякі цифрові фотоапарати теж мають вбудований GPS але я таких камер поки в руках не тримав. Яндекс.Маркет видає біля 30 моделей з GPS але в основному це мильниці.

Дзеркальні фотоапарати розраховані на розширення функціоналу додатковими аксесуарами тому деякі з них мають спеціальний GPS порт.
До нього можна приєднати пристрої 2х типів — повноцінний GPS приймач, що зазвичай кріпиться на місце спалаху та відносно невеликий Bluetooth адаптер, який працює з окремим GPS приймачем.

Недоліками першого типу в тому, що для визначення координат постійно та активно використовується батарея фотоапарату а також те, що якщо вимкнути а потім ввімкнути фотоапарат то приймачу потрібен деякий час щоб роздуплитися (інколи до кількох хвилин).
Другий тип приймачів використовує зовсім мало батареї фотоапарату а окремі GPS приймачі мають власну батарею та не залежать від вимкнення фотоапарату (хоча можуть «заснути» якщо їх довго не використовувати).

Власне поштовхом до написання цієї статті стало те, що я купив собі Bluetooth адаптер AK-N7000 (останній на малюнку) для Nikon D7000.

GPS приймач GlobalSat BT-359 в мене вже був — я його купив ще для смарфона Qtek S110 на базі (соромно сказати) Windows Mobile 2003. Оскільки тим смартфоном я вже 3 роки не користуюсь (перейшов на T-Mobile G1) то приймач валявся в мене без діла увесь цей час.

Використовувати цей набір досить просто — приєднуєте Bluetooth адаптер до камери, включаєте GPS приймач, чекаєте кілька секунд (стан можна перевірити в GPS меню фотоапарату) і ви готові до зйомки — координати будуть автоматично записуватись у властивості фотографії.
На комп’ютері це все буде виглядати приблизно так (я використовую Picasa для категоризації фото):

Якщо завантажити ці фотографії в Picasa Web то буде згенерована ось така мапа.

З недоліків цього набору — GPS приймач потрібно носити так, що б не заважати йому визначати координати (відкритий простір, зовнішні кишені сумки/рюкзака і т.п.). Сьогодні я сів з рюкзаком за плечима, в якому лежав GPS приймач на металеву лавку зі спинкою, потім встав і одразу зробив кілька фото — вони виявились без координат. В принципі це не важко поправити на комп’ютері якщо попередні та наступні фото мають координати але все одно потрібно дотримуватись певних правил.

AK-N7000 я маю лише тиждень і використовував лише кілька разів. Можливо з часом я напишу більш детальний огляд (з критичними зауваженнями) але поки він мені подобається.