При активації телефону потрібно прив’язати до нього свій Ґуґл акаунт (або створити новий).
Тісна інтеграція з Ґуґлом скрізь — контакти, календар, пошта, інтернет-пейджер, карти і т.п.
По функціональності телефон в дечому програє айфону (відсутній мульти-тач та датчик положення, дизайн) а в дечому виграє (miniSD, до комп’ютера підключається як флешка, апаратна клавіатура).
Софт можна ставити з Android Market. Там його поки не дуже багато, але він увесь безкоштовний.
Зрозуміти, що це Лінукс, можна лише після інсталяції емулятора терміналу. Але нічого корисного він не дає робити — майже скрізь доступ заборонений…
Думаю з часом можна знайти спосіб отримати права root’а

Тарифний план передбачає використання 3G та необмеженого інтернету. Але 3G поки потестувати не вийшло — в моїй квартирі він не ловиться…
Зате є EDGE, швидкість приблизно 100Кбіт/c (поставив спеціальну програму для тестування).
Дивтися відео з Youtube можна, хоча і після буферизації.

Загальне враження — гарна штука, має свої плюси і мінуси але я думаю знайде свою нішу (ґіки та ґуґломани ).

Стати редактором dmoz’у доволі просто — обираємо невеликий розділ, в якому відсутній модератор (не намагайтесь отримати одразу великий розділ, скоріше за все вам відмовлять), переходимо за посиланням «цей розділ потребує модератора», уважно заповнюємо «Open Directory Project Editor Application» (англійською мовою звісно) та чекаємо результату (я отримав відповідь за тиждень).
Якщо ви досвідчений користувач інтернету то ви маєте непогані шанси

Редакторська частина dmoz’у виглядає доволі навороченою тому необхідно трохи часу, щоб з нею розібратися.
Мій розділ містив лише 5 сайти (та 30 в черзі).
Зараз читаю інструкції для редакторів та потроху розгрібаю чергу (затвердив 3 сайти, видалив делька «мертвих»).
Багато сайтів в черзі — російськомовні, напевне перенесу їх у World/Russian/Досуг/Юмор (або ще кудись).

В мене на комп’ютері встановлені Windows Vista Home Basic (куплена разом з ноутбуком) та Ubuntu.

Ubuntu та софт під неї розглядати немає сенсу — там всі програми вільні або в крайньому випадку безкоштовні.

Тепер щодо віндового софту. Я взяв список папок з Program Files, викинув звідти різне барахло від M$ (типу Internet Explorer та Media Player) а також драйвери. Залишився ось такий список:

Open source — 7-Zip, Apache, Audacity, Firefox, Java, MySQL, OpenOffice, OpenSSH, Perl, PHP, Pidgin, Psi, Python, uTorrent, wget.

Freeware — Adobe Reader, Akelpad, Apollo, DAEMON Tools Lite, DivX, djvureader, FlashGet, Free M4a to MP3 Converter, Google Earth, Google Chrome, ICE Book Reader, IrfanView, iTunes, K-Lite Codec Pack, Light Alloy, Opera, Picasa, PSPad, QIP Infium, QuickTime, Safari, Skype, WebMoney.

Shareware — TagRename, Total Commander.

Виходить, що я використовую лише 2 неліцензійні програми.
Від TagRename я можу відмовитися без проблем (є багато безкоштовних аналогів).
Нажаль від Total Commander’а я відмовитись не можу (FAR мені не подобається, а Провідник це просто жах). Ціна TC — $38, що трохи дорогувато, але ця програма дійсно того варта.

А скільки коштує софт, що ви використовуєте, і чи ви за нього заплатили?

За декілька місяців я планую міґрувати на Mac OS X (хочу купити MacBook/MacBook Pro).
Питання до маководів — чи можна мені там прожити лише на вільному та безкоштовному софті? (враховуючи мої потреби)

Проаналізувавши сьогоднішній день і перший день на минулій роботі, я сформулував основне правило першого дня — жодних різких рухів.
Не потрібно одразу щось робити на живій системі, тим більше без бекапу, бо наслідки можуть бути фатальні
Цього та минулого разу я наче нічого не зіпсував, але таке відчуття (типу «шеф, всё пропало» ©) в мене чомусь виникало

Подібний список я буду складати час від часу — потім буде цікаво прослідкувати тенденцію.

• Ноутбук
  Apple MacBook 13″ (white) — $1,099 $999
• Мишка
  Apple Wireless Mighty Mouse — $69 або Razer Pro Click v1.6 — $39
• Зовнішній вінчестер
  Western Digital My Passport Essential 320 GB — $117
• Комунікатор
  Apple iPhone 3G (8GB) або T-Mobile G1 (тут я остаточно не визначився )
• Мікрофон
  RØDE Podcaster — $213
• Об’єктив
  AF-S DX VR Zoom-NIKKOR 18-200mm f/3.5-5.6G IF-ED — $661
• Спалах
  Nikon SB-400 Speedlight Unit — $116
• Пульт
  Nikon ML-L3 Wireless Remote Control (Infrared) — $14 купив

Поки все, напевне з часом ще щось додам

Wish List на amazon.com

Загальна вартість (за виключенням комунікатора) — $2,289 (+7.5% податку) .
Комунікатор потягне ще десь на $500 (я не хочу підписувати контракт з AT&T або T-Mobile на 2 роки — невідомо скільки я тут буду).

Отже буде на що витратити свою першу зряплату в штатах (якщо мене на роботу візьмуть…)

Додано 15.10.2008

Вчора відбулася презентація нових макбуків. Я очікував, що має відбутися:
— технології з MacBook Pro з’являться в MacBook (алюмінієвий корпус і т.п.)
— зниження ціни на молодшу модель MacBook
Все так і відбулося АЛЕ це стосується різних моделей…
Молодша модель MacBook хоч і стала коштувати $999, але нажаль вона майже не оновилася з попередньої серії — пластмасовий корпус, та ж сама відеокарта від Intel, екран без LED підсвітки і т.п.
Не те, що я розчарований, але особливого ентузіасту стосовно новинок в мене немає…

Але зараз я в штатах і автомобіль тут це «не розкіш а засіб пересування»
На авто тут їздять всі — від 16-ти до 80-ти річних.
Громадський транспорт хоч і доволі розвинений (в Сан Дієґо є трамвай та автобуси) але пересування на ньому не дуже зручне — щоб доїхати з одного кінця міста в інше необхідно витратити 1.5-2 години.
Для автомобілів тут є всі умови:

• система доріг це просто витрів мистецтва (я б хотів глянути в очі Задорнову з його «тупими американцями»)
• стоянки перед торговими центрами мають площу не меншу, ніж самі торгові центри (інакше люди туди просто не приїдуть)
• в місті паркуватися можна на узбіччі будь-якої вулиці, де це не заборонено + є багато паркінгів (як згадаю автомобілі на тротуарах Хрещатика…)
• багато справ можна вирішити не виходячи з машини — купити їжу в фаст-фудах, зняти гроші в банкоматі, заплатити за парковку і т.п.

Також незважаючи на те, що права мають ~99% американців, на дорогах тихо і спокійно, ніхто не намагається «лихачити» — вас можуть пропустити навіть якщо у вас немає пріоритету проїзду. Зупинитися і пропустити пішоходів для них так само звично, як ходити або дихати))

Тепер щодо того, як здати на права.
Я сьогоднів здав теорію водіння, тому можу розповісти про це детально.
Екзамен складається з 2х частин — теорія і практика.
Щоб здати теорію, необхідно прийти в DMV (місцеве ДАЇ), заповнити форму, там перевірять ваш зір, сфотографують, візьмуть відбиток пальця. Екзамен проходить у вигляді тесту — 36 питань, можна зробити 6 помилок (в мене було 5 ).
Для підготовки до екзамену є спеціальна брошура з фоткою та автографом Шварценеггера, яку можна безкоштовно отримати в DMV або скачати на сайті. Брошура має офіційну російську версію (також є російськомовна версія тестів, за відсутності української версії я здавав саме за нею).
Основний акцент в цій брошурі зроблений на безпеці керування автомобілем а не на правилах дорожнього руху. Якщо б виписати правила в тій формі, що подається в українських правилах, це б зайняло максимум 3-5 сторінок.
На майже всі запитання в тесті можна відповісти логічно (відкинувши явно невірні відповіді).
Я готувався до тесту дуже мало — фактично я лише 3 рази прочитав ту брошуру. Але цього виявилось достатньо для позитивного результату

Нажаль я жодного разу не сидів за кермом, тому щоб здати практику мені необхідно навчитися керувати авто. Але тут це зробити простіше, ніж в Україні — автоматична коробка передач, наявність світлофорів для кожної полоси, простіші правила дорожнього руху і т.п.
Зараз я маю право їздити по звичайних дорогах, але лише з людиною, що вже має права.
Сподіваюсь за пару місяців я здам практику і отримаю справжні права.

Отже гроші. Напевне всі знають, що в штатах використовують долари
Але це не зовсім правда — більшість людей тут розраховуються платіжними картками.
Ну і що, яка різниця, живі це гроші чи електронні?
Насправді різниця є, і вона полягає в тому, що ніяких грошей (навіть електронних) у людей немає. Але про все по порядку.

Електронні платіжні системи тут дуже розвинені. Карткою можна розрахуватися будь-де, навіть в найменшому магазині чи кіоску. Пластикові картки бувають 2х видів — кредитні та дебітні. І різниця між ними дуже велика.

На дебітній картці лежать ваші гроші. Ви кладете їх в банк і за допомогою дебітної картки витрачаєте.
На ній є pin-код, тому нею можна користуватися в ATM (так тут звуться банкомати).
Але банкоматами тут мало хто користується — розрахуватися карткою можна будь-де тому готівку з собою носити немає сенсу.

На кредитній картці лежать гроші банку. Цією карткою можна лише розраховуватись за щось, просто взяти гроші в банкоматі неможливо.
Щомісяця ви можете витрачати певну суму, яку необхідно повернути на початку наступного місяця разом з відсотками. Виходить, що ви витрачаєте гроші, яких у вас ще немає і які ви отримаєте на початку наступного місяця у вигляді зарплати.
Все це добре працює поки не станеться якийсь збій — наприклад звільнення з роботи.
В цьому разі погасити кредит в кінці місяця буде нічим і ви почнете залазити в борги.
В такому разі банк зробить запис у вашій кредитній історії і взяти кредит наступного разу буде дуже складно.

Але незважаючи на недоліки, кредитними картками американці користуються дуже активно.
Вони звикли жити в борг — в середньому, кожна американська сім’я має 5-7 тис. доларів боргу. Але довіку так тримати не може… Рано чи пізно борги необхідно буде віддавати.
І чим це вже може скінчитися? Початок кінця ви можете бачити нажи́во — долар падає, Wall Street лихоманить, банки банкрутують один за одним…
А що буде далі — невідомо

І ще одне, про мрії. Мріяти це завжди добре, але у мрій є одна особливість — вони здійснюються. Але не тоді, коли цього дуже бажаєш, а тоді, коли цього вже зовсім не чекаєш. Найгірше те, що вони здійснюються майже одночасно і протирічать одна одній. Тому обережніше з мріями…

З Інтернету я не зникаю, е-пошта, Jabber та Skype ті ж самі (про ICQ я думаю ви вже в курсі ;) ), різниця з Києвом -10 годин (тому не дивуйтесь моїй присутності о 4й ночі як це було рік тому).