Nikon D7000

Два з половиною місяці тому я купив Nikon D7000 на заміну D40.
Одразу після купівлі було важко розповідати про враження тому я вирішив відкласти написання цього допису на декілька місяців.

На жаль, в мене не було змоги порівняти D40 та D7000 пліч-о-пліч — D40 я залишив в Україні а D7000 купив вже в штатах. D7000 на 250 грам важчий за D40 та трохи більший за габаритами, але це не зменшує його зручності. Збільшення ваги робить його стабільнішим під час зйомки а корпус з магнієвого сплаву — міцнішим (сподіваюсь ця «фіча» йому не знадобиться).

Одне з найголовніших покращень D7000 в порівнянні з D40 (для мене) це наявність додаткового екрану з усіма параметрами зйомки та можливість міняти ці параметри не включаючи великий екран (в D40 додаткового екрану немає). І проблема навіть не в тому, що великий екран швидше саджає батарею (до речі, я вже купив ще одну батарею до D7000 про запас) — просто таким чином керувати параметрами швидше та зручніше.

Диск режимів має значно менше варіантів (відсутні режими «портрет», «пейзаж», «спорт» і т.п.) але цими спеціальними режимами я користувався дуже рідко. Вони не зникли безслідно — їх тепер можна налаштувати через меню на великому екрані (і їх там в 2 рази більше, ніж на D40). Також є режими U1 та U2 (цікаво, скільки грошей заплатив гурт U2 за рекламу на фотоапаратах Nikon? 🙂 які можна налаштувати за бажанням і швидко перемикатися між ними.

Під диском режимів є перемикач швидкості зйомки — один кадр, «швидка» серія (5 кадрів за секунду), «повільна» серія (1-5 кадрів за секунду, швидкість задається в меню), «тихий» режим (шпигунам має полегшити роботу :), зйомка пультом та зйомка з попереднім підняттям дзеркала (щоб мінімізувати тремтіння камери). В D40 це все можна налаштувати лише на великому екрані з меню (також там немає «повільної» серії, «тихого» режиму і т.п.)

D7000 має можливість знімати відео та LiveView (це коли при фотографуванні потрібно дивитися не у видошукач а на екран).
Зйомка відео в мене поки не пішла, а режим LiveView під яскравим каліфорнійським сонцем не дуже зручний 🙂
До речі, видошукач D7000 показує 100% кадру (D40 — 95%).

Ще однією перевагою D7000 над D40 є те, що він має двигунець для автофокусу об’єктивів AF (D40 може робити автофокус лише з об’єктивами AF-S), які коштують дешевше (для прикладу, 50mm f/1.4D AF коштує лише $300 🙂
Але в мене поки немає планів купувати об’єктиви AF.

З новим фотоапаратом я почав знімати в RAW та використовувати Lightroom для обробки фотографій. Picasa нікуди не поділась але тепер я там лише переглядаю фотографії та завантажую їх на Picasa Web для моєї галереї. З недоліків такого підходу — фотографії в RAW займають значно більше місця, ніж в JPG, але це стимулює знімати менше кадрів та економити місце на картці пам’яті та вінчестерах (хоча вінчестера зараз дуже дешеві та об’ємні 🙂
До речі, D7000 має слоти для 2х карток SD, в планах є купівля картки на 32Гб але поки вона мені не потрібна.

Значних недоліків D7000 (як на мене) не має.
Поворотний екран (як в D5100) звісно був би зручним доповненням до можливості знімати відео, але це не дуже критично.
Відео на D7000 можна знімати в 720p @ 30fps або 1080p @ 24fps (D5100 вже вміє 1080p @ 30fps) але це теж не велика проблема для фотоапарата.
Єдине, що я не можу зрозуміти, кому в Nikon заважав режим mass-storage при підключенні до комп’ютера? D40 може працювати як звичайна флешка, для D7000 потрібен додатковий софт (Picasa, Lightroom, Image Capture і т.п.). Добре, що можна дістати флешку з камери та скористатися карт-рідером в ноутбуці.
Сподіваюсь це з часом виправлять в новій прошивці.

В цілому я задоволений оновленням камери, сподіваюсь вона мені послужить значно більше (та головне ефективніше) за D40.

Додано пізніше: Ще одна цікава фіча D7000 — автоматична зйомка фотографій з інтервалом (для прикладу 100 фотографій з інтервалом 1 хвилина), таким чином можна зібрати time-lapse відео. На D40 я це робив приєднавши фотоапарат до комп’ютера.

Перехід з пошти Mail.ru на Gmail.com

Майже всі користувачі Інтернету мають поштові скриньки.
Серед українських користувачів досить популярні поштові сервіси від Gmail.com, Mail.Ru, Ukr.net та I.ua.
Якщо причину популярності Gmail.com ще можна зрозуміти (на мою думку це найкращий з масових поштових сервісів) то чому багато хто й досі використовує Mail.ru — питання відкрите.

Точніше не важко здогадатися, що причин тут декілька, найголовніші серед яких це звичка («якось працює і добре») та побоювання щодо втрати старої поштової адреси (яку знають всі потрібні контакти).

Оскільки мені вже набридло отримувати листи від користувачів Mail.ru, написані українською, але без українських літер то в цьому дописі я спробую детально пояснити, як легко перейти з Mail.Ru на Gmail.com зі збереженням старої адреси.

Логін mrgall.blog.test на скріншотах я використовував для прикладу, в усіх формах потрібно вказувати ваш власний логін.

Gmail.com

В першу чергу потрібно визначитись, чи будемо ми реєструвати скриньку в @gmail.com чи використаємо власний домен.
Якщо у вас є свій сайт і ви в курсі, що таке DNS сервери і як їх налаштовувати, то прочитайте мій допис про реєстрацію в Google Apps.

Якщо ж сайту немає (або ви не бажаєте зв’язуватись з налаштуванням DNS) то йдемо на gmail.com, натискаємо кнопку «Створити обліковий запис» та заповнюємо просту форму.

Після цього натискаємо кнопку «Перейти до облікового запису» і ми опиняємось в новій поштовій скринці.

Порада: зайти в налаштування і обрати опцію «Завжди використовувати https». Цим ви трохи підвищите безпеку своєї скриньки.

Mail.ru

Є два способи перенаправити пошту з Mail.ru на Gmail.com — переадресація пошти з Mail.ru або збір пошти на Gmail.com.
Кожен спосіб має свої переваги та недоліки: переадресація відбувається майже миттєво але вона діє лише для нових листів, збір пошти може перетягти увесь архів пошти з Mail.ru на Gmail.com (папка Вхідні) але отримання пошти відбувається лише 1-2 рази на годину.
Можна спочатку налаштувати збір пошти а коли вся пошта з Mail.ru опиниться в Gmail.com (це тривалий процес, який може тривати навіть 1-2 доби залежно від кількості листів) — видаляємо збір пошти з налаштувань в Gmail.com і налаштовуємо переадресацію в Mail.ru. Не раджу мати одночасно переадресацію та збір — навіщо вам дублікати листів?

Переадресація

Для того, щоб налаштувати переадресацію, заходимо у власну скриньку на Mail.ru, натискаємо «настройки» а потім «Пересылка».

Тут потрібно вказати вашу адресу на Gmail.com та пароль від Mail.ru (сподіваюсь вони у вас різні). Після цього з’явиться повідомлення, що потрібно підтвердити вашу адресу на Gmail.com

Заходимо в Gmail.com, відкриваємо лист від Mail.ru та беремо звідти код. В Mail.ru заходимо в «настройки», потім в «Пересылка» і біля вашої адреси на Gmail.com клікаємо на «подтвердить».

Вводимо раніше отриманий код і переадресація з Mail.ru на Gmail.com готова.

Тепер потрібно налаштувати можливість писати з Gmail.com від вашої скриньки в Mail.ru.
Заходимо в налаштування Gmail.com, переходимо на вкладку «Облікові записи й імпорт» і натискаємо кнопку «Надсилати листи з іншої адреси». У віконці, що з’явиться, вводимо вашу скриньку на Mail.ru і натискаємо кнопку «Наступний крок».

Тут вас запитають, як ви хочете відправляти пошту — через поштові сервери Gmail.com чи Mail.ru. Перший варіант простіший тому я розкажу лише про нього. Натискаємо кнопку «Наступний крок» а потім кнопку «Надіслати підтвердження».

Не закриваючи віконце йдемо на Mail.ru, відриваємо лист від Gmail.com і беремо код. Потім копіюємо цей код у віконце і натискаємо кнопку «Підтвердити».

Тепер ви маєте можливість відправляти листи з Gmail.com як від вашої нової адреси на Gmail.com так і зі старої адреси на Mail.ru. В налаштуваннях Gmail.com є опція, яку адресу підставляти у відповіді на листи, отримані на вашу стару адресу Mail.ru.

Збір пошти

Якщо ж ви бажаєте налаштувати збір пошти на Gmail.com то потрібно натиснути кнопку «Додати протокол POP3 до адреси електроннох пошти» в налаштуваннях на вкладці «Облікові записи й імпорт» (перед тим не забудьте видалити переадресацію на Mail.ru, якщо ви її налаштовували). У віконці, що з’явиться, вводимо вашу скриньку на Mail.ru і натискаємо кнопку «Наступний крок». Тут потрібно вибрати POP-сервер «pop.mail.ru», порт «995» та опцію «Завжди використовувати безпечне з’єднання (SSL) при отримуванні пошти». Опцію «Залишати копію отриманих повідомлень на сервері» вибирайте за бажанням. Потім натискаємо кнопку «Додати акаунт».

Після цього в налаштуваннях Gmail.com має з’явитися інформація про збір пошти з Mail.ru. Це не швидкий процес тому наберіться терпіння.

Якщо ця інструкція виявиться хоч комусь корисною то я можу написати подібні інструкції для Ukr.net та I.ua (вже готові скріншоти) або для інших поштових сервісів.

Протокол IPv6


Історія питання

На початку створення Інтернету ще не було відомо, що за 20-30 років він ввійде в майже усі сфери життя людини. Тому був розроблений протокол IPv4 лише з 4.3 мільярдами адрес (типу 123.123.123.123).

Здавалося цих адрес має вистачити майже усім людям на Землі, але з самого початку IP-адреси роздавались компаніям, організаціям та університетам великими пачками «про запас» (зараз деякі американські виші мають більше IP-адрес ніж вся Україна). Також ІР-адреси потрібні не лише комп’ютерам користувачів, але й серверам, маршрутизаторам та іншому мережевому обладнанню. Ну і ще до всього почалася ера мобільних телефонів з доступом до Інтернету, таким чином кожній людині вже потрібно як мінімум 2-3 IP-адреси.

Як тимчасове вирішення проблеми з лімітом IP-адрес з’явився NAT. Це коли локальна мережа має одну «білу» IP-адресу а всі комп’ютери в цій мережі використовують «сірі» адреси типу 192.168.0.1. Але такий підхід має й недоліки — два комп’ютера з різних мереж з «сірими» IP-адресами не можуть спілкуватися напряму (актуально для програм типу Skype, eMule чи BitTorrent). Також комп’ютери з «сірими» IP-адресами важко однозначно ідентифікувати на сайті (бо за межами своєї мережі вони використовують одну і ту саму «білу» IP-адресу).
Для прикладу, на Укрбаші якщо хтось з «сірою» ІР-адресою проголосував за цитату то більше з цієї мережі за цю цитату голосувати не можна (це компроміс між зручністю та захистом від накруток).

На початку 90х (через 10 років після запровадження IPv4) почали працювати над новим протоколом, який пізніше назвали IPv6. Основна відмінність IPv6 від IPv4 — на кожну людину припадає по 300 мільйонів адрес (непоганий запас, правда?). Офіційно протокол був прийнятий в 1996 році і з того часу провайдерам рекомендовано переходити на нього.

Але пройшло вже 15 років але ми й досі використовуємо IPv4. Справа в тому, що для глобального впровадження IPv6 потрібно, щоб його підтримували на всьому маршруті від користувача до сайту (ПЗ на комп’ютері, обладнання в локальній мережі, обладнання провайдера, обладнання магістрального провайдера, ПЗ на сервері і т.п.) а це не так просто 🙂

В цьому дописі я опишу 2 випадки — як додати підтримку IPv6 на сервер та в свою локальну мережу (чи лише комп’ютер).

Сервер
Я маю віртуальний сервер на Linode.com але мій хостер поки не надає IPv6 адреси. Тому я використав тунель, наданий компанією Hurricane Electric. Реєструємось на сайті і маємо можливість отримати до 5 тунелів безкоштовно.

На сервері в мене Ubuntu, для інших ОС налаштування можна глянути тут.
Для налаштування потрібно додати в файл /etc/network/interfaces ось такі рядки (замінивши виділене):

auto hetunnel # to have the interface auto restart on every reboot
iface hetunnel inet6 v4tunnel
	address HESupplied-ClientIPv6address
	netmask 64
	ttl 64
	gateway HESupplied-ServerIPv6address
	endpoint HESupplied-ServerIPv4address
	local localIPv4address # needed if you have more than one v4 address

Після цього потрібно або підняти інтерфейс hetunnel або просто перевантажити сервер.

Якщо все пройшло добре то буде працювати ось така команда:

ping6 ipv6.google.com
PING ipv6.google.com(2a00:1450:8006::68) 56 data bytes
64 bytes from 2a00:1450:8006::68: icmp_seq=1 ttl=57 time=7.57 ms
64 bytes from 2a00:1450:8006::68: icmp_seq=2 ttl=57 time=7.60 ms
^C
--- ipv6.google.com ping statistics ---
2 packets transmitted, 2 received, 0% packet loss, time 1001ms
rtt min/avg/max/mdev = 7.575/7.589/7.604/0.088 ms

Після цього потрібно переглянути усе ПЗ, що має якийсь стосунок до ІР-адрес, і додати підтримку IPv6 (змінити конфіги, переписати скрипти і т.п.). Я перевів свій сайт mrgall.com на IPv6 досить швидко, для цього було досить переписати пару функцій в php скриптах та трохи змінити mysql базу (бо IPv6 адреси довші за IPv4).
Щоб домен був доступний для клієнтів з IPv6 потрібно в ньому прописати запис типу AAAA:

Локальна мережа / Комп’ютер
Спробуйте зайти на ipv6.google.com (або ipv6.mrgall.com), якщо ці сторінки у вас відкрилися — вітаю, вам нічого робити не потрібно 🙂

В моєму випадку мій провайдер теж поки не надає адрес IPv6, тому довелося налаштовувати тунель від HE на Airport Express.
Реєструємо новий тунель, відкриваємо AirPort Utility, шукаємо вкладку IPv6 і вводимо свої дані:

Після цього чекаємо перевантаження Airport Express, перепідключамо свої залізяки до мережі і пробуємо щось пропінгувати:

ping6 ipv6.google.com
PING6(56=40+8+8 bytes) 2001:470:c98a::xxx --> 2a00:1450:8007::6a
16 bytes from 2a00:1450:8007::6a, icmp_seq=0 hlim=56 time=58.366 ms
16 bytes from 2a00:1450:8007::6a, icmp_seq=1 hlim=56 time=58.293 ms
^C
--- ipv6.l.google.com ping6 statistics ---
2 packets transmitted, 2 packets received, 0.0% packet loss
round-trip min/avg/max/std-dev = 58.293/58.329/58.366/0.037 ms

Висновки
Налаштувати IPv6 на своєму сервері чи в локальній мережі можна вже зараз (в обхід провайдера). Звісно цей протокол поки використовується лише для тестування, потрібно чекати його глобального впровадження провайдерами. Але щоб бути готовим до переходу в майбутньому, варто почати тестувати IPv6 вже зараз.

До речі, 8 червня 2011 року великі гравці Інтернету (Google, Yahoo, Facebook) будуть публічно тестувати IPv6 щоб дізнатися, чи готовий Інтернет до IPv6. Я думаю в цей день в невеликої частки людей будуть проблеми (таке можливо, коли провайдер роздає IPv6-адреси клієнтам але не забезпечує нормальну роботу цього протоколу в своїй мережі) але в цілому експеримент буде вдалий і за 2-3 роки ми всі перейдемо на IPv6.

Мої пригоди в Лас Вегасі


Цього тижня у Лас Вегасі проходила конференція веб-майстрів та SEO/SMO pubcon і мій начальник вирішив взяти мене з собою.
Оскільки він живе у Сан Дієґо (я працюю в невеликій місцевій фірмі) а я переїхав у Пасо Роблес (і тепер працюю віддалено), то він спочатку приїхав до мене додому а потім ми разом поїхали у Вегас (він не великий фан польотів тому орендував гарну машину для поїздки). Дорога проходила через гори та пустелі але нам було зовсім не нудно, ми давно не бачились (я поїхав з Сан Дієґо 8 місяців тому) і майже увесь час проговорили про комп’ютери, інтернет і т.п. (ну а про ще можуть розмовляти між собою нормальні ґіки?).

В Лас Вегас ми приїхали вже по темному, закинули речі в готель і пішли вивчати місто.
Точніше це я його вивчав, мій начальник бував там разів 5 чи навіть 10.
Різниця між Каліфорнією та Невадою в тому, що в Неваді багато чого дозволено (і саме тому Лас Вегас є тим, чим він є зараз) — можна грати в казино на гроші, можна пити прямо на вулиці (не впевнений щодо міцних напоїв типу горілки але пиво без проблем), палити можна скрізь де не заборонено (в Каліфорнії палити можна лише в спеціальних місцях, за паління в публічному місці покарають) і т.п.

Казино трапляються на кожному кроці, якщо не подобається одне то до наступного йти зазвичай менше 100 метрів.
Про самі казино багато розповідати не буду — я не фан азартних ігор і не розумію, чому люди шаленіють від них.
Я трохи пограв у різні види «однорукого бандита», покеру і т.п. але звісно нічого суттєвого не виграв.
Оскільки я розумів, що я ці гроші фактично віддаю то грав максимум на 2-3 долара і найбільший виграш склав напевне доларів 5.
Всі ігрові автомати мають цікаву систему оплати — в них можна засунути готівку, яка потрапляє на ваш баланс. В будь-який момент гри можна забрати поточний баланс і апарат надрукує спеціальний чек зі штрих-кодом. Цей чек можна або перетворити на готівку в кіоску або на касі або згодувати наступному ігровому апарату. Таким чином взявши з собою, для прикладу, 10 доларів можна дуже довго ходити між різними ігровими апаратами то виграючи пару доларів то програючи їх (поки не програєш все).

Ввечері ми доповзли в готель. На жаль нормально виспатись не вийшло (конференція починалась дуже рано).

Конференція тривала 3 дні, багато різної інформації було для маркетологів та сеошників, але був один потік презентацій за моєю темою (розробка сайтів). Повний розклад доповідей можна глянути тут.
Якщо в 2х словах — в інтернеті зміщується фокус з комп’ютерів на мобільні девайси, звичайна SEO оптимізація (типу обмін лінками чи їх купівля/продаж) вже не так ефективна як раніше (можна отримати значно більшу віддачу провівши одну кампанія в твіттері чи на фейсбуці). Знову таки багато розповідати не буду — хто в темі той і так про це знає.
Було приємно бути серед людей, для яких такі слова як css, javascript, html5 і т.п. це не страшні матюки а спосіб заробити на хліб.

Після конференції ми вирішили розділитися. В першу чергу я пішов повечеряти в буфет (це коли платиш за вхід і їси скільки хочеш) потім пішов гуляти містом.
Йшов я досить довго, заходячи в різні заклади та роблячи фотки на вулиці. Цікавим у Вегасі є система пішохідних мостів (тобто з одного комплексу можна потрапити в інший не виходячи на вулицю).
Лас Вегас знаходиться в пустелі, це означає що вдень досить тепло (і зараз там можна ходити в футболці) але вночі температура падає дуже сильно і потрібно брати з собою теплий одяг.

Другий день запам’ятався виступом Matt Cutts з Ґуґла. Він відповідав про пошук та webmaster tools.
Трохи розповідав про безпеку, згадавши всесвітньо відомих українських хакерів (хлопці, ви можете пишатися собою 🙂
Потім він розповів про цікаву іграшку FireSheep за якою можна отримати доступ до будь-якого сайту, на якому авторизована людина, що знаходиться разом з вами в одній незахищеній wifi мережі.
Це не щось нове (про цю вразливість було відомо ще років 5 тому) але нарешті з’явилася проста програма для її просте використання (у вигляді плаґіну для FireFox).
Найцікавіше те, що коли він спитав, чи хтось знає про це — руки підняло чоловік 50, чи хтось користувався цим — руки підняло десь з десяток людей, чи хтось користується цим зараз — і найцікавіше те, що саме в цей момент я показував firesheep начальнику на своєму ноуті і він єдиний підняв руку 🙂
Matt Cutts сказав, що люди, будьте обережні — ось там сидять люди що зараз можуть легко отримати доступ до ваших акаунтів.
Звісно ми нікого не ламали і не заходили на сайти під чужим акаунтом (навіщо створювати собі зайві проблеми?) але як наочний приклад вразливостей це було дуже цікаво.
Коротка порада: якщо ви використовуєте незахищену wifi мережу — не авторизуйтесь на сайтах, що використовують HTTP а не HTTPS, поламати вас може навіть 10-ти річна дитина. Звісно це не означає, що ви втратите свій акаунт (щоб поміняти пароль чи мило зазвичай потрібен поточний пароль) але це може бути дуже неприємним. Якщо у вас є власний сервер (хоча б VPS) — створюйте SSH тунель до нього і ходіть через SOCKS проксі. Якщо комусь цікаво — я можу написати окремий допис про це.

Третій день конференції був майже такий сами, на одній з презентацій розповідали як захистись від викрадення контенту.
А от вечір цього дня значно відрізнявся від решти.
В цей день дівчині начальника виповнювалось 21 роки (в штатах це дуже важлива дата) тому він забронював їй літак з Сан Дієґо до Лас Вегаса. Але вони помились з датою вильоту а змінити щось за пару годин до рейсу дуже дорого (більше 1к доларів). Єдиним виходом було нам виїжджати з Лас Вегаса і їхати в Сан Дієґо на машині що ми і зробили.
Дорога виявилась досить короткою, запам’ятався пункт санітарного контролю між штатами (в Каліфорнію не можна ввозити деякі сирі продукти) але нашу машину не зупиняли (на таких пунктах рідко зупиняють «білих», що пристойно виглядають).

В Сан Дієґо ми захопили дівчину і поїхали по барам святкувати її день народження. Бармени дуже прискіпливо перевіряли її документи 🙂

Ввечері я дістався готелю, номер був трохи менший за той, в якому я мешкав в Лас Вегасі але мав певні переваги (наприклад холодильник та мікрохвильовка).

Наступний день був фактично звичайним робочим днем в офісі (в якому я не був 8 місяців). Було приємно побачити старих знайомих.

Сьогодні ми о 7й ранку виїхали машиною з Сан Дієґо і о 10й я сів на потяг з Лос Анджнлеса до Пасо Роблес.
Квиток я купив ще в машині (ноутбук + 3G інет з телефону), на вокзалі я лише роздрукував його в спеціальному кіоску.
З Лос Анджелеса до Пасо Роблес (майже 6 годин дороги) квиток в економ класі коштує $36.
Потяг знайшов дуже легко а от вагон шукав довго — на них чомусь не пишуть номери, довелося питати провідників.

Вагони 2х поверхові, на 1 поверсі місце для багажу, туалети та інші приміщення а також трохи крісел, на другому поверсі лише крісла. Біля кожного крісла є розетка та столик (все як у літаку але значно більше місця). Схожі вагони (лише одноповерхові) є в експресах типу Полтава — Київ.

Цей допис я пишу в потязі. Завдяки можливості роздачі інтернету з телефону я маю майже постійне з’єднання (3G/EDGE інтернет тут досить непоганий, хоча в горах інколи повністю зникає мережа).

Фотографії з подорожі в галереї.

Покращення Google Apps

Так історично склалося, що в Google є три типи акаунтів:

Gmail Account, його можна зареєструвати на gmail.com і отримати логін ім’я@gmail.com (або ім’я@googlemail.com в Німеччині та Великій Британії). З цим типом акаунту доступні всі сервіси Google.

Google Acoount, його можна зареєструвати на google.com/accounts зі своєю власною скринькою і отримати логін ім’я@поштовий-домен.com. З цим типом акаунту доступні майже всі сервіси Google (звісно крім Gmail).

Google Apps Account, його потрібно реєструвати для всього домену на google.com/a а потім з адмінки домену створювати логіни ім’я@власний-домен.com. З цим типом акаунту доступний обмежений набір сервісів (Gmail, Google Talk, Calendar, Docs, Sites) зате підтримується спільна робота всередині домену.

Що думали розробники в Google? Звичайні люди будуть використовувати Gmail Account, корпоративні клієнти перенесуть свої домени на Google Apps Account а якщо люди не захочуть міняти свій поштовий сервер і їм потрібен, для прикладу, лише Reader чи AdSense то вони зареєструюсь Google Acoount на свою поштову адресу.

Що виявилось насправді? Звичайні люди хочуть мати скриньки на власних доменах (як в Google Apps Account) але мати доступ до усіх сервісів Google, корпоративним клієнтам все частіше потрібні сервіси, що не входять до їх стандартного набору (Reader, Buzz, Picasa).

Що ж робити? Можна використати такий собі «хак» — зареєструвати Google Apps Account з власним доменом, отримати скриньку ім’я@власний-домен.com і на неї зареєструвати Google Acoount. Але тут криється основна проблема — навіть якщо логіни у Google Acoount та Google Apps Account однакові (як у мене mrgall [пес] mrgall.com) ці акаунти є зовсім не пов’язані між собою. Тобто у них будуть різні паролі (правда ніхто не забороняє зробити їх однаковими), документи, календарі та контакти. Для прикладу, якщо ви зареєструвались в Google Voice з Google Acoount то ваші контакти з Google Apps Account там не будуть показуватись (треба їх вручну експортувати/імпортувати).

Я спочатку використовував Gmail Account mr.gall [пес] gmail.com (як і всі) потім вирішив перейти на Google Apps Account mrgall [пес] mrgall.com та зареєструвати на нього Google Acoount. Звісно я зіштовхнувся з проблемами описаними вище.
В принципі до цього можна пристосуватися і спокійно собі користуватися двома акаунтами (я так і робив більше року) але душа бажала якогось покращення

І ось в травні Google дав надію таким самим знедоленим користувачам Google Apps як і я — восени Google Apps Account отримають всі можливості Google Acoount. Але не шляхом об’єднання (яке здається найбільш логічним в цьому випадку) а просто підключенням сервісів в Google Apps.
Якщо ж у вас є одночасно Google Apps Account та Google Acoount то останній доведеться перейменувати (або це буде зроблено автоматично).

Такий спосіб розв’язання проблеми мені здається трохи невдалим (доведеться морочитися з перенесенням інформації з одного акаунту на інших, наприклад в Google Analytics, Feedburner, Webmasters Tools і т.п.) але я вже раз це робив коли переїжджав з Gmail Account на Google Apps Account і це не так страшно

Вчора з’явився новий допис в корпоративному блозі Google — якщо кому дуже свербить хочеться спробувати нововведення то це можна буде зробити за декілька днів (на свій страх і ризик, тут Google нічого не гарантує).
Якщо ваш домен відповідає спеціальним критеріям то в адмінці домену має з’явитися відповідна опція.
Основні критерії — має використовуватись англомовна версія Google Apps та не має бути конфліктів імен.

Щоб розв’язати свій конфлікт з mrgall [пес] mrgall.com я вчора перейменував Google Account в personal [пес] mrgall.com (Google Apps Account залишився без змін).

І ось вже сьогодні нововведення стало доступне і для мене. В адмінці з’явився відповідний лінк чим я одразу і скористався.
Перенесення зайняло не багато часу і я отримав лист що все пройшло добре і я тепер можу використовувати mrgall [пес] mrgall.com майже на усіх сервісах Google.

Я написав майже бо ще не доступні Google Health, PowerMeter, YouTube, Web History, Buzz та Profiles. Google обіцяє підключити їх пізніше. Останні 2 мене цікавлять найбільше але доведеться трохи почекати.

Як бачите Google сам заварив цю кашу з різними акаунтами і ось нарешті він починає вирішувати проблему. Мені лише цікаво, хто їх найбільше доконав проханнями — звичайні користувачі, корпоративні користувачі чи самі ж працівники Google яким набридло тримати дві скриньки (на @google.com та @gmail.com)?