Foursquare

Ось вже більше тижня граюсь новою іграшкою — сервісом Foursquare.
Суть його полягає в тому, що ви з мобільного відмічаєтесь, де знаходитесь саме зараз і це можуть бачити інші люди.
Але найцікавіше (для мене) в цьому сервісі те, що за його допомогою можна вивчати своє місто, дізнаватися про нові місця і т.п.

Для його роботи потрібен телефон з iPhoneOS, Android чи BlackBerry. На нього ставиться спеціальна програма, за допомогою якої і відбувається робота із сервісом.

Деякі дії, наприклад додавання та редагування місць, можна роботи на сайті. Раджу перед тим, як йти в якесь місце, перевірити, чи є воно в базі Foursquare, і якщо немає — додати його. Також з комп’ютера можна виправити інформацію про місця, додані з телефону (типографіка, адреса, телефон і т.п.)

Єдине, що мені не вистачає на їх сайті — великої карти з відміченими місцями з їх бази. Але існує сервіс FourWhere (скупчення точок та заході Києва — частково моя робота):

Якщо є технічна можливість та бажання — долучайтесь, в Києві ще багато «білих плям» 😉

Як читати всю стрічку LiveJournal в Google Reader

Пояснювати, що таке LiveJournal та Google Reader я не буду — якщо ви ними не користуєтесь — цей допис не для вас 😉

Здавалося, що ж складного читати LiveJournal в Google Reader, адже кожен ЖЖ має RSS та Atom стрічки?

Але в ці стрічки не потрапляють повідомлення користувачів, що доступні лише для друзів. Це очевидно і цілком логічно, адже ці стрічки — публічні. Але ми хочемо читати всі дописи в Google Reader, що ж робити?

LiveJournal може віддавати всі дописи в RSS та Atom стрічки, якщо ввести свій логін і пароль, але таку авторизацію не підтримує Google Reader. Тому я написав такий собі скрипт-«проксі», який авторизується в LiveJournal та віддає повні стрічки в Google Reader.
Для його роботи потрібно мати власний хостинг, мінімальні навички редагування файлів та роботи з ftp сервером.

Його вихідний код лежить ось тут: livejournal-to-google-reader.phps (ґуру в програмуванні — не лайте за код, писав «на колінці» за 20хв )

Зберігаємо увесь текст скрипта в *.php файл, редагуємо налаштування (хоча б обов’язкову частину):

і заливаємо цей файл собі на сервер.

Потім заходимо браузером на адресу http://your-site.com/folder/to/script-name.php і отримуємо *.opml файл, який потрібно імпортувати в Google Reader (Reader settings -> Import/Export -> Import your subscriptions).

От і все.

P.S.
Щодо безпеки — ваш пароль від LiveJournal зберігається в цьому файлі, тому не варто показувати його комусь ще.
Також раджу покласти файл на хостинг так, що його випадково не знайшли інші користувачі, інакше вони теж зможуть читати дописи ваших друзів (якщо не активований «Параноїдальний режим», що описаний нижче 😉

Додано 08.05.2010
Добре обміркувавши коментар, що залишив пан podarok про безпеку, я вирішив додати в скрипт 2 режими — «Параноїдальний режим» та «Супер Параноїдальний режим». Перший видаляє текст прихованого допису, другий — текст та заголовок. За замовчуванням активований «Параноїдальний режим».

Таким чином ви дізнаєтесь, що ваш друг написав новий допис зі статусом «лише для друзів» і можете перейти на сайт livejournal.com, щоб його прочитати, а інші люди, навіть якщо дізнаються адресу скрипту (наприклад через механізм розшарювання дописів в Google Reader), побачать лише посилання та час.

Всім, хто турбується про приватність ваших ЖЖ друзів — раджу оновити скрипт: livejournal-to-google-reader.phps 😉

Мої фото прибамбаси

Мені звісно далеко до Сергія Долі з його фототехнікою, але я все таки вирішив викласти фото своєї техніки з описом. Ні, не для того, щоб похвастатись, а просто щоб в майбутньому мати змогу порівняти, що в мене було в травні 2010 а що — з’явилося пізніше.

Першим моїм фотоапаратом був апарат від всесвітньо-відомої китайської фірми No Name. Він і досі десь валяється в шафі, але вже десь років 10 я ним не користувався. Наводити його фото немає сенсу, думаю майже всі мали подібний апарат в 90х роках.

Наступний фотоапарат — Canon A520 — я купив в 2006 році, саме завдяки йому в мене на сайті з’явилася галерея та я трохи навчився фотографувати. Використовував я його 2.5 роки а потім загубив…

І нарешті в 2008 році з’явився той апарат, яким я фотографую і зараз — Nikon D40. Не варто звинувачувати мене у переході до «ворожого табору» Nikon’істів, фотоапарат вибирався виключно за фінансовими можливостями та можливістю швидко купити. З іншого боку, я не жалкую, що його купив — він виявився доволі зручним та легким у користуванні.

Потім вже потроху почали з’являтися фото-аксесуари, про які я і хочу тут написати.

1. Фотоапарат Nikon D40
2. Об’єктив AF-S DX Zoom-NIKKOR 18-55mm f/3.5-5.6G ED II (був в комплекті з камерою)
3. Об’єктив AF-S DX VR Zoom-NIKKOR 55-200mm f/4-5.6G IF-ED (купив, бо полюбляю знімати різну живність зблизька)
4. Штатив SLIK SDV-30 (подарунок ще до Canon’а)
5. Штатив Gorillapod SLR-Zoom (не важкий, але дуже корисний)
6. Спалах Nikon SB-600 (поки використовував не часто)
7. Пульт Nikon ML-L3 (зручно знімати себе разом з іншими або знімати так, що б не рухати апарат)
8. Батарея Nikon EN-EL9 (про запас)
9. Олівець Nikon 7072 Lens Pen (для догляду за об’єктивами)
10. Набір Digital Survival KIT – Sensor Swab Type 2 (w/Eclipse) (для догляду за камерою)
11. Зарядний пристрій Nikon MH-23 (був в комплекті з камерою)
12. Підставка для спалаху Nikon AS 19 (ще не використовував жодного разу)
13. Бленда Nikon HB-37 для об’єктива 55-200 (захист від сонця)
14. Набір фільтрів 52mm 3-piece Filter Set (UV, Fluorescent, Polarizer) (використовую в основному лише поляризатор)
15. Перехідник з microSD на SD + флешка microSD на 1Гб + в телефоні ще є одна microSD на 8Гб (якщо раптом закінчиться місце)

Також в самому фотоапараті ще є батарея (йшла в комплекті) та флешка на 8Гб (подарунок ще до Canon’а, але там вона не захотіла працювати).

Все це (крім штативів, звісно) чудово влазить в фотосумку Lowepro Micro Trekker 100 (теж подарунок 🙂

Плани на майбутнє
Потреби кидати все і бігти за новим фотоапаратом в мене немає, але я все таки потроху вибираю заміну для «тушки» — це буде або Nikon D90 або Nikon D300S Nikon D7000.
Міняти шило на мило (Nikon D3000 або Nikon D5000) не бачу сенсу, залазити в професійну апаратуру (Nikon D700 і далі) теж.
З об’єктивів перший на заміну 18-55 (подобається Nikon 16-85mm), а заміна 55-200 — в дуже далекій перспективі.

Пригоди ґіків на концерті «Мертвого Півня»

Тільки що повернувся з подорожі ЛуцькЛьвівТернопіль. Вражень від поїздки дуже багато, сподіваюсь я передам хоча б їх частину в фотографіях (посилання на них вище). А в цьому дописі я хочу розказати про один епізод, який я б відніс до категорії «Веб та життя».

Цю подорож ми планували давно, всі квитки купили за 45 днів до виїзду (бо на травневі свята всі потяги забиті і купити їх за тиждень-другий до подорожі вже нереально). Десь за тиждень до поїздки я надибав в Інтернеті, що 2-го травня у Львові в рамках фестивалю «Флюгери Львова 2010» відбудеться виступ гурту «Мертвий Півень». Ми вирішили його відвідати і я зайнявся купівлею квитків.

Судячи зі спеціальної сторінки, квитки можна придбати трьома способами:

  • — у галереї «Дзиґа» на рецепції (вул. Вірменська, 35)
  • — через Інтернет на сайті kvytky.ua
  • — або ж придбати перед входом (якщо залишаться).

3й пункт мене насторожив (бо був шанс, що квитків на місці вже не залишиться) і я вирішив купити їх онлайн на kvytky.ua — зайшов на сторінку заходу, обрав 3 квитки та оплатив їх карткою. Мені прийшло смс від банку, що гроші знялися, kvytky.ua прислали спеціальне посилання на сторінку з електронними квитками, які ми роздрукували і взяли з собою.

Сам електронний квиток виглядає ось так:

1-го травня вночі ми приїхали до Львова, зранку 2-го прокинулись і поїхали на концерт. Перед входом до ратуші виросла доволі велика черга бажаючих купити квитки та потрапити всередину, але ж у нас були квитки, тому ми полізли без черги (як нам здавалося, це було досить логічно).

На вході я показав квитки огранізатору, що займався продажем квитків, він скерував нас до іншого організатора, що займається «особливими випадками».

Він глянув на квитки і запитав, що це таке. Я відповів — електронні квитки, там же все написано. Від відповів, що не в курсі ні про які електронні квитки. Я почав переконувати його, що я не верблюд і що заплатив за них гроші (а так і було).
Від покликав ще якогось огранізатора, сказавши, що тут прийшли люди, які скачали квитки з якогось сайту, але він теж ні сном ні духом не знав ні про які електронні квитки.
Я зрозумів, що так діло не піде і вже зібрався лізти з телефона в Ґмейл і показувати йому лист від kvytky.ua та смс від банку про сплату (всі смс в мене автоматично бекапляться в Ґмейл):

26.04.10 23:48: Splata za tovar/poslugu. Kartka *4794. Suma: -150,00UAH . Misce: KVYTKY.UA KYIV. Zalyshok: ХХUAH.

Але тут вони покликали 3-го організатора (4-го, якщо рахувати того, до якого я звернувся на початку) і він нарешті згадав, що вони дійсно укладали угоду з kvytky.ua, що ці люди не верблюди, а заплатили гроші і мають право потрапити всередину. Ми подякували за оперативність та нарешті зайшли.

Найцікавіше, що коли ми зайшли, то побачили столики, на який лежали попільнички та газета «Дзиґи», де на першій сторінці було написано ці ж самі 3 способи придбати квитки 🙂

Зрозумійте мене правильно, я не хочу нікого образити чи звинуватити — ні kvytky.ua, ні «Дзиґу», ні тим більше «Мертвих Півнів» (а їх виступ пройшов просто супер, дякую їм за це), але в мене, як людини, для якої Інтернет це не просто можливість «сидіти» Фкантаґтє, залишився неприємний «осад». За гроші я не хвилювався, я б їх спокійно повернув би на kvytky.ua або ж в банку. Але уявіть ситуацію, що ці квитки купили іноземці (а це для них зовсім не новина) і їм би довелося так само пояснювати огранізаторам, що вони не «двохгорбі» а «мають право» 🙂

Окремим абзацом хочу відправити промінь страшної діареї в адресу «Укрзалізниці», яка й досі не продає електронні квитки. Я в курсі, про e-kvytok.com.ua, але це лише бронювання квитків — у касу все одно потрібно йти, ще й платити комісію (не далеко біля мене є залізнична каса, що бере приблизно ту саму комісію, але квитки віддає одразу і йти не так далеко).

Взагалі цим дописом я хочу звернути увагу людей, що займаються організацією заходів та квитками, що в Інтернеті є трохи збочені люди, що не бажають йти в касу, платити готівкою, а хочуть отримати «все і одразу» лише парою кліків мишкою.
Нас покищо мало, але ми теж хочемо отримувати послуги зручним для нас способом 🙂

Твіттер та «Чернігівське»


Минулої осені «Чернігівське» вирішило трохи пропіаритись в Твіттері (це стало досить модно), зареєструвало екаунт @Chernigivske та оголосило про акцію:

УВАГА АКЦІЯ: Усі хто зафаловить наш твіттер до 19го грудня 2009 року – прийме участь у розіграші шаленої кількості пива!
http://twitter.com/Chernigivske/status/5617507821

ОКРЕМИЙ РОЗІГРАШ відбудеться серед тих, хто зробив ретвіт новини про акцію! В них буде подвійний шанс. Хтось з вас приймав пивну ванну !? 🙂
http://twitter.com/Chernigivske/status/5617516870

Я ретвітнув їх новину (хіба мені шкода?) та забув про це.

2-го березня вони оголосили переможців:

Вітаємо по 78 пляшок будь-якого пива Чернігівське отримують @kingdraconovich та @MrGALL. Акцію завершено.
http://twitter.com/Chernigivske/status/9885973232

Я зрадів (78 пляшок — непоганий приз) і написав їм щодо отримання виграшу.

Вони відповіли:

@MrGALL Ми відправимо вам його ) Куди !? )
http://twitter.com/Chernigivske/status/9970182120

Я написав, що вони мене не фоловлять, вони мене зафоловили і попросили адресу в DM. Я відписав (разом з мобільним телефоном).

З того часу пройшло вже майже 3 тижні, від них не було жодної звістки (хоча я в своєму Твіттері натякав їм про це пару разів).

Варіантів я бачу три:
— або це фейкове «Чернігівське» (хтось вирішив розважитись).
— або це приватна ініціатива когось зі співробітників і начальство було не в курсі про акцію.
— або ця акція була офіційна але потім вони передумали 🙂

Якщо це 1й та 2й варіанти — то я сам винен, що повівся на таке, якщо 3й варіант — «Чернігівському» незалік…

Мораль допису: якщо хочете взяти участь в якійсь акції в Інтернеті — перевірте, чи її організатори насправді ті, за кого вони себе видають.