Вчора (бо вже трохи за північ) ходив купляти квитки на потяг.
І в процесі майже годинного чекання в мене виникли цілком закономірні питання:

• Чому Укрзалізниця ще й досі живе в середині 20-го століття коли надворі вже 21-ше?
• Чому не можна зробити онлайновий продаж квитків?
• Навіщо тримати такий великий штат касирів замість того, щоб найняти 2-3 програмістів і поставити 1 сервер?

Організувати онлайновий продаж квитків елементарно — у них вже є внутрішня система електронного продажу (яку юзають касири), до якої треба прикрутити нормальну веб-морду (2-3 досвідчених програмістів напишуть таке за пару місяців), організувати підтримку електронних платіжних систем (пластикові картки зараз мають навіть студенти — вони отримують на них стипендію) і все, значній частині пасажирів це дуже спростить життя.

Електронний квиток можна роздрукувати вдома на принтері, на спеціальному апараті на вокзалі (на якому ще й квитки можна продавати) або в касі.

Для боротьби з перекупниками можна обмежити продаж квитків до 1-2 поїздок в тиждень (туди й назад) з однієї картки (кому треба постійно купляти багато квитків — 1 раз приходиш з паспортом на вокзал, обґрунтовуєш, навіщо тобі скільки квитків, вони заводять акаунт — і ліміт збільшується до 5-10 на тиждень).

На посадку приходиш з роздрукованим квитком, провідник звіряє його номер з номером в списку і в разі співпадіння запускає у вагон (необхідність пред’являти паспорт відмінили півроку тому).
Для пільговиків (школярів, студентів, пенсіонерів) — звіряє номер документу, що дає право на знижку, та ПІБ зі списком і фотку в документі з фейсом пасажира. Якщо щось не співпало (номер, ПІБ або фейс) — відправляти лісом в потяг не пускати.

Квиткових кас залишити в 3-5 разів менше — краще поставити апарати для автоматичного продажу квитків.
В Польщі можна в Інтернеті купити квитки на потяг, в Росії їх можна безкоштовно забронювати…

А у нас що? Приходиш, півгодини (якщо пощастить) стоїш в черзі, потім ще 5-10 хв спілкуєшся з касиром про наявність квитків на потрібний потяг, потім вона друкує квитки, бере гроші і нарешті віддає тобі квиток.

При онлайновому продажі сидиш вдома з чашкою чаю/кави/пива, підбираєш оптимальний час та потяг (при цьому одразу видно наявність вільних місць), купуєш квиток карткою (або іншим способом, аж до відправлення смс на номер) і одразу його друкуєш. Це займе 2-3 хв і не треба їхати на вокзал або в центральні каси…

Укрзалізниці вигідно — не треба інкасувати гроші (вони майже одразу потраплять на їх рахунок), тримати великий штат касирів.

Також підтримка Укрзалізницею пластикових карт підвищить до них довіру людей. Бо зараз більшість одразу знімає гроші в баноматі і скрізь розраховується готівкою.
Можна навіть знижку в 0.5%-1% зробити для заохочення.
Інтернет в Україні вже доволі розповсюджений, особливо в Києві (тут якраз можна і організувати пілотний проект).

Як то кажуть – горбатого могила виправить, тому я хочу, щоб цей державний монополіст загнувся або його перетворили на ВАТ і продали нормальним власникам.

Мрії, мрії….