Я користуюсь компʼютерами вже майже 20 років але до минулого року в мене не виникало потреби в домашній мережі — компʼютер чи компʼютери просто підключались до інтернету через роутер.

Першим з категорії «залізо домашньої мережі» в мене зʼявився Raspberry Pi. Це мікро-компʼютер за $35 (блок живлення та SD картка знайшлися в господарстві) на якому працює повноцінний Linux і для якого вже знайшлися сотні застосувань.

Я купив його без певної мети, але з часом йому все ж знайшлося застосування: збір даних про погоду через спеціальні датчики температури, вологості та тиску. Датчик вологості вмирав 2 рази, купувати 3й вже не було бажання.

Наступним застосуванням став бекап фотоархіву в хмари. Я налаштував його таким чином, щоб він перевіряв наявність мого ноутбука в мережі і в разі його відсутності — починав свою «брудну роботу». Оскільки я завжди закриваю ноутбук на ніч а в будні дні беру його з собою на роботу то в Raspberry Pi було повно часу для своєї «непомітної» роботи.

Ще одне застосування зʼявилося після купівлі телевізора. Оскільки Raspberry Pi має HDMI порт а також існує непоганий дистрибʼютив XBMC (Raspbian) то він з легкістю перетворюється на медіа-центр. Достатньо було підключити зовнішній диск по USB. Приємним сюрпризом стало те, що і телевізор і Raspberry Pi підтримують протокол HDMI CEC (пульт від телевізора може керувати і зовнішніми пристроями).
І ось тут виникла проблема, яка привела до появи ще одної залізяки в домашній мережі.
Справа в тому, що Raspberry Pi через свою низьку ціну має обмежений набір портів та швидкодію. Його «вузьке місце» — USB, до якого підключені і Ethernet і зовнішній диск (8Гб SD картка використовувалася виключно під операційну систему).
Будь-яка операція з великими файлами локально або по мережі перетворювала багатозадачний (в теорії) компʼютер на однозадачний.

Отже зʼявилася потреба в швидкому та надійному мережевому диску.
На той момент в мене були 2 зовнішній диски — на 1Тб та 2Тб. 2Тб використовувався для бекапів Time Machine та фотоархіву. 1Тб використовувався як «останній рубіж», тобто сховище для даних, які наче і не дуже потрібні, але їх шкода видаляти. Розкрутивши коробки я там виявив звичайні 5″ SATA диски. Зʼявилася ідея знайти «коробку», куди можна було вставити ті диски і яка мала Ethernet.
Альтернативою було б купити щось типу WD My Cloud але там не було опції «коробки без дисків» а купувати нові диски я не мав бажання.
Оцінивши доступні альтернативи вибір зупинився на «коробках» на 2 диски від Synology та Buffalo. Перша подобалася усім, друга — ціною. Прочитавши відгуки обрав Synology DS213j і не прогадав 🙂

Власне інсталяція виявилася дуже простою, диски зі старих коробок переклав у нову. Складніше було зберегти всі дані, які були на зовнішніх дисках, особливо мігрувати бекапи Time Machine (для ініціалізації диска Synology його форматує). Але використовуючи всі наявні вдома накопичувачі все ж вийшло зробити цю складну операцію протягом доби.
Ще одним питанням був RAID. Якщо вже робити швидке та надійне сховище то без нього обійтися досить складно.
Але наявні в мене диски були різного розміру, відповідно у випадку з RAID 1 доступний обʼєм дорівнював би обʼєму меншого диска (1Тб + 2Тб = 1Тб RAID). В майбутньому я звісно планую поставити туди 4Тб + 4Тб але поки такі обʼєми мені не потрібні.
Тому я не став створювати RAID а написав скрипт, який щоночі синхронізує важливі дані між двома дисками. Резервувати бекапи Time Machine та інший подібних мотлох я не бачу сенсу. В майбутньому можна буде замінити 1Тб на новий (більший) диск, міґрувати дані з 2Тб диску в RAID а потім 2Тб диск теж замінити на більший.

Raspberry Pi працює з новою коробкою майже як рідний. Правда він не розуміє моменту, коли коробка засинає вночі, але це дрібна проблема — достатньо вийти і зайти в папку.
Бекапи Time Machine тепер робляться автоматично коли ноутбук знаходиться вдома. Раніше треба було підключати зовнішній диск по Firewire.
Виявилося, що і Synology і телевізор підтримують протокол DLNA але програма телевізора, яка відповідає за DLNA, не зручна і обмежена: схоже її робити для «галочки».
Телевізор хоча і SmartTV але «розумний» він лише на папері. Я не знаю, як справи у подібних телевізорів від Samsung або LG але у Vizio ця функція «шкутильгає». Є багато чого зручного та корисного (програми для Netflix та Hulu зроблені добре) а є відверті недоробки (програма для Amazon Instant Video не показує субтитри, програма для Youtube безбожно гальмує і т.п.).

Плани на майбутнє — перейти на більш обʼємні диски та замінити Raspberry Pi як медіа-центр на щось інше. Дивлюся в бік Chromecast (нещодавно Synology став його підтримувати) але купувати не поспішаю — можливо влітку вийде нова версія, також він підтримую не всі сервіси, якими ми користуємось (для прикладу, відсутній Amazon). З альтернатив недавно зʼявився Roku Streaming Stick. Підтримує багато чого, в тому числі Amazon але я не впевнений, як він буде працювати з Synology.

Ще до заліза домашньої мережі можна віднести мережевий принтер та Nintendo Wii але в них, як на мене, немає нічого цікавого.