Цього тижня у Лас Вегасі проходила конференція веб-майстрів та SEO/SMO pubcon і мій начальник вирішив взяти мене з собою.
Оскільки він живе у Сан Дієґо (я працюю в невеликій місцевій фірмі) а я переїхав у Пасо Роблес (і тепер працюю віддалено), то він спочатку приїхав до мене додому а потім ми разом поїхали у Вегас (він не великий фан польотів тому орендував гарну машину для поїздки). Дорога проходила через гори та пустелі але нам було зовсім не нудно, ми давно не бачились (я поїхав з Сан Дієґо 8 місяців тому) і майже увесь час проговорили про комп’ютери, інтернет і т.п. (ну а про ще можуть розмовляти між собою нормальні ґіки?).

В Лас Вегас ми приїхали вже по темному, закинули речі в готель і пішли вивчати місто.
Точніше це я його вивчав, мій начальник бував там разів 5 чи навіть 10.

Різниця між Каліфорнією та Невадою в тому, що в Неваді багато чого дозволено (і саме тому Лас Вегас є тим, чим він є зараз) — можна грати в казино на гроші, можна пити прямо на вулиці (не впевнений щодо міцних напоїв типу горілки але пиво без проблем), палити можна скрізь де не заборонено (в Каліфорнії палити можна лише в спеціальних місцях, за паління в публічному місці покарають) і т.п.

Казино трапляються на кожному кроці, якщо не подобається одне то до наступного йти зазвичай менше 100 метрів.
Про самі казино багато розповідати не буду — я не фан азартних ігор і не розумію, чому люди шаленіють від них.
Я трохи пограв у різні види «однорукого бандита», покеру і т.п. але звісно нічого суттєвого не виграв.
Оскільки я розумів, що я ці гроші фактично віддаю то грав максимум на 2-3 долара і найбільший виграш склав напевне доларів 5.
Всі ігрові автомати мають цікаву систему оплати — в них можна засунути готівку, яка потрапляє на ваш баланс. В будь-який момент гри можна забрати поточний баланс і апарат надрукує спеціальний чек зі штрих-кодом. Цей чек можна або перетворити на готівку в кіоску або на касі або згодувати наступному ігровому апарату. Таким чином взявши з собою, для прикладу, 10 доларів можна дуже довго ходити між різними ігровими апаратами то виграючи пару доларів то програючи їх (поки не програєш все).

Ввечері ми доповзли в готель. На жаль нормально виспатись не вийшло (конференція починалась дуже рано).

Конференція тривала 3 дні, багато різної інформації було для маркетологів та сеошників, але був один потік презентацій за моєю темою (розробка сайтів). Повний розклад доповідей можна глянути тут.
Якщо в 2х словах — в інтернеті зміщується фокус з комп’ютерів на мобільні девайси, звичайна SEO оптимізація (типу обмін лінками чи їх купівля/продаж) вже не так ефективна як раніше (можна отримати значно більшу віддачу провівши одну кампанія в твіттері чи на фейсбуці). Знову таки багато розповідати не буду — хто в темі той і так про це знає.
Було приємно бути серед людей, для яких такі слова як css, javascript, html5 і т.п. це не страшні матюки а спосіб заробити на хліб.

Після конференції ми вирішили розділитися. В першу чергу я пішов повечеряти в буфет (це коли платиш за вхід і їси скільки хочеш) потім пішов гуляти містом.
Йшов я досить довго, заходячи в різні заклади та роблячи фотки на вулиці. Цікавим у Вегасі є система пішохідних мостів (тобто з одного комплексу можна потрапити в інший не виходячи на вулицю).
Лас Вегас знаходиться в пустелі, це означає що вдень досить тепло (і зараз там можна ходити в футболці) але вночі температура падає дуже сильно і потрібно брати з собою теплий одяг.

Другий день запам’ятався виступом Matt Cutts з Ґуґла. Він відповідав про пошук та webmaster tools.
Трохи розповідав про безпеку, згадавши всесвітньо відомих українських хакерів (хлопці, ви можете пишатися собою 🙂
Потім він розповів про цікаву іграшку FireSheep за якою можна отримати доступ до будь-якого сайту, на якому авторизована людина, що знаходиться разом з вами в одній незахищеній wifi мережі.
Це не щось нове (про цю вразливість було відомо ще років 5 тому) але нарешті з’явилася проста програма для її просте використання (у вигляді плаґіну для FireFox).
Найцікавіше те, що коли він спитав, чи хтось знає про це — руки підняло чоловік 50, чи хтось користувався цим — руки підняло десь з десяток людей, чи хтось користується цим зараз — і найцікавіше те, що саме в цей момент я показував firesheep начальнику на своєму ноуті і він єдиний підняв руку 🙂
Matt Cutts сказав, що люди, будьте обережні — ось там сидять люди що зараз можуть легко отримати доступ до ваших акаунтів.
Звісно ми нікого не ламали і не заходили на сайти під чужим акаунтом (навіщо створювати собі зайві проблеми?) але як наочний приклад вразливостей це було дуже цікаво.
Коротка порада: якщо ви використовуєте незахищену wifi мережу — не авторизуйтесь на сайтах, що використовують HTTP а не HTTPS, поламати вас може навіть 10-ти річна дитина. Звісно це не означає, що ви втратите свій акаунт (щоб поміняти пароль чи мило зазвичай потрібен поточний пароль) але це може бути дуже неприємним. Якщо у вас є власний сервер (хоча б VPS) — створюйте SSH тунель до нього і ходіть через SOCKS проксі. Якщо комусь цікаво — я можу написати окремий допис про це.

Третій день конференції був майже такий сами, на одній з презентацій розповідали як захистись від викрадення контенту.
А от вечір цього дня значно відрізнявся від решти.
В цей день дівчині начальника виповнювалось 21 роки (в штатах це дуже важлива дата) тому він забронював їй літак з Сан Дієґо до Лас Вегаса. Але вони помились з датою вильоту а змінити щось за пару годин до рейсу дуже дорого (більше 1к доларів). Єдиним виходом було нам виїжджати з Лас Вегаса і їхати в Сан Дієґо на машині що ми і зробили.
Дорога виявилась досить короткою, запам’ятався пункт санітарного контролю між штатами (в Каліфорнію не можна ввозити деякі сирі продукти) але нашу машину не зупиняли (на таких пунктах рідко зупиняють «білих», що пристойно виглядають).

В Сан Дієґо ми захопили дівчину і поїхали по барам святкувати її день народження. Бармени дуже прискіпливо перевіряли її документи 🙂

Ввечері я дістався готелю, номер був трохи менший за той, в якому я мешкав в Лас Вегасі але мав певні переваги (наприклад холодильник та мікрохвильовка).

Наступний день був фактично звичайним робочим днем в офісі (в якому я не був 8 місяців). Було приємно побачити старих знайомих.

Сьогодні ми о 7й ранку виїхали машиною з Сан Дієґо і о 10й я сів на потяг з Лос Анджнлеса до Пасо Роблес.
Квиток я купив ще в машині (ноутбук + 3G інет з телефону), на вокзалі я лише роздрукував його в спеціальному кіоску.
З Лос Анджелеса до Пасо Роблес (майже 6 годин дороги) квиток в економ класі коштує $36.
Потяг знайшов дуже легко а от вагон шукав довго — на них чомусь не пишуть номери, довелося питати провідників.

Вагони 2х поверхові, на 1 поверсі місце для багажу, туалети та інші приміщення а також трохи крісел, на другому поверсі лише крісла. Біля кожного крісла є розетка та столик (все як у літаку але значно більше місця). Схожі вагони (лише одноповерхові) є в експресах типу Полтава — Київ.

Цей допис я пишу в потязі. Завдяки можливості роздачі інтернету з телефону я маю майже постійне з’єднання (3G/EDGE інтернет тут досить непоганий, хоча в горах інколи повністю зникає мережа).

Фотографії з подорожі в галереї.