Веб-сайти постійно скануються ботами. Це може бути пошукові системи (Google, Bing), спеціалізовані сервіси (Wayback Machine, Semrush), маловідомі але наполеглеві (AhrefsBot, MJ12bot) або щось незрозуміле (Mozilla/5.0). Усі вони намагаються зібрати якусь інформацію з сайту.
Мені в прицнипі байдуже, коли вони відвідують існуючі сторінки сайту. Тому я рідко заглядаю в access.log, хіба хтось намагається підібрати пароль до адмінки і це впливає на швидкодію сервера.
Пройшло вже 4 роки з часу написання допису Бекап фото-відео в «хмарах».
Коротко про те, що сталося за цей час
Існують дві основні проблеми компʼютерних наук:
Другу та третю я поки для себе остаточно не вирішив, а от з першою наче розібрався в контексті веб-розробки.
Колись давно я розглядав прив’язку фотографій до географічних координат. GPS приймача в мене вже немає але я все одно вручну розкладаю фото на мапі в Lightroom (хоча б приблизно). Телефон робить це автоматично зі своїми фотками а Google Photos показує це в зручному вигляді.
Для нового сайту мені був потрібен хостинг для фотографій в Галереї. Раніше вони були розміщені на Google Picasa Web але внаслідок «інновацій» від Ґуґла зʼявилися Google Photos. Останні з часом повністю замінили Google Picasa Web, в процесі прибравши кілька зручних (для мене) можливостей, для прикладу, «постійні» посилання на файли.
Розміщати фотографії на віртуальному сервері від Linode я не бачу сенсу — довелося б докупляти недешеве місце. Тому я почав розглядати сторонні сервіси.
Flickr був одним з сервісів, що я колись активно використовував для бекапу фотоархіву, але рік тому вони значно урізали безкоштовний план і я прибрав звідти свої фотки (5Тб).
Цьому сайту вже 15 років і за цей час він встиг пережити кілька версій. Спочатку це був статичний сайт, потім я додав сюди трохи PHP, далі встановив WordPress в папку /blog/ та зробив стиль сайту та блоґу подібними. В такому вигляді цей «монстр Франкенштейна» і дожив до 2020 року. Але цей рік приніс багато змін і я вирішив зробити новий сайт моїм карантинним проектом.
Я не маю ілюзій щодо актуальності персональних сайтів — соціальні мережі давно їх поглинули, навіть деякі бізнеси мають лише Facebook сторінку. Сучасний максимум це сайт-візитка та зрідка портфоліо, для прикладу у професійних фотографів, але все частіше його заміняє Instagram. Про блоґи з відносно короткими дописами і говорити нічого (мої перші дописи тут помістилися б у Twitter, але його ще не було).
Я купив першу версію Raspberry Pi на початку 2013 року. Спочатку я експерементував з датчиками температури та вологості, згодом використовував для завантаження фоток в «хмари», потім приєднав до телевізора як медіа-плеєр. З часом стало зрозуміло, що Raspberry Pi занадто слабкий і потрібні окремо NAS та медіа-плеєр. Першим став Synology DS213j а згодом зʼявився і Nexus Player.
Перший компʼютер фірми Apple у мене прожив менше року — в 2008-му я купив iMac 20″, привіз в Україну і продав перед тим, як повертатися в США.
Наступним компʼютером став MacBook Pro 15″. Я купив його в 2009 році і він протягнув аж до сьогодення. Я прокачав памʼять до максимума (8Гб), замінив непотрібний DVD на SSD (256Гб) та поставив більший HDD (1Тб).
Останні кілька років він потроху доживав своє — майже мертва батарея, слабкий процесор (для поточних задач), відсутність офіційної macOS High Sierra та відклеєння екрану в районі камери.
Я використовую MikroTik hAP ac (RB962UiGS-5HacT2HnT-US) вже майже рік. За цей час я встиг багато з чим розібратися та налаштував свою мережу за власним смаком. Я напевевне не використовую і 20% його можливостей, але багато з них в принципі і не потрібні для домашньої мережі.
Найголовніше:
Цей допис я написав спеціально для ITC.ua, в своєму блозі я публікую його для історії.
Pixel 2 XL я отримав в день його релізу 18 жовтня, тож мав можливість ознайомитись з ним протягом двох тижнів.
Pixel 2 XL це мій третій телефон на Android після T-Mobile G1 (HTC Dream) та Nexus 4. Я планував замінити Nexus 4 ще минулого року, але почитавши відгуки про оригінальний Pixel (проблеми з камерою і т.п.) вирішив почекати ще рік.
