З 2008 року у мене було 3 Android телефони: T-Mobile G1, Nexus 4 та Pixel 2 XL.
Останній протягнув 6 років але я сумніваюсь, що він зміг би прожити ще рік (слабка батарея), тому постало питання нового телефону. Варіантів було 2 (Pixel та iPhone) і я вирішив замість нового Pixel’я перейти на iPhone.

Для цього було кілька причин:
— негативне ставлення до Google останні років 5 (гасло «Don’t be evil» вже не актуальне)
— нейтральне ставлення до Apple (використовую їх компʼютери ті самі 15 років)
— відсутність потреби обробляти фотографії на телефоні за допомогою AI (основна фішка Pixel 8)
— USB-C на цьогорічних iPhone (нарешті!)
— вартість iPhone падає не так швидко з роками (актуально якщо буду повертатися на Pixel 9 наступного року)

Також додам, що ще рік тому я мігрував з Google Workspace на Fastmail (пошта на власному домені, контакти, календар, нотатки) тому цей перехід не мав бути дуже складним — майже усі сторонні програми, які я використовував на Android, присутні на iOS. Також iOS, на відміну від Android, чудово працює зі сторонніми сервісами для календаря, контактів, нагадувань та нотатків і не змушує використовувати iCloud. На Android для цього довелося ставити сторонню програму DAVx⁵.

Я твердо вирішив дочекатися відео-оглядів нових Pixelʼів (на додачу до мацання їх в магазині) тому пропустив можливість отримати iPhone відносно швидко — найближчі дати для доставки були вже в середині листопада. Але після спостереження за їх сайтом протягом кількох днів я зміг замовити в найближчому Apple Store в середині жовтня. Колір не мав великого значення через захисний чохол але я зупинився на натуральному титані бо кажуть він найкраще зберігатиме зовнішній вигляд.

Початкове налаштування було досить просте, особливо зважаючи на наявність існуючого Apple ID. Крок з додаванням номеру телефона я пропустив бо в американському iPhone відсутній слот для SIM-карти. Виявилося, що це легко зробити потім, купивши новий план в програмі мобільного оператора і одразу встановивши eSIM.

Зараз у мене є 3 номери телефону:
— мій основний в Google Voice, який я використовую майже скрізь
— старий мобільний в Pixel (nano-SIM)
— новий мобільний в iPhone (eSIM)

Я планую перенести номер з Google Voice на eSIM а старий мобільний — на Google Voice (деякі банки вимагали справжній мобільний номер для перевірки). Таким чином у мене залишаться ті самі 2 номери, лише в різних іпостасях.

На новий номер я майже одразу почав отримувати купу дзвінків та смс, включно з колекторами. Я звісно ігнорую дзвінки з незнайомих номерів але коли дзвонять по 7 разів на день то трохи заважає. На щастя, цей номер зникне після перенесення мого основного номеру.

Усі ці роки мої телефон та компʼютер були в різних екосистемах тому ніяк не взаємодіяли між собою (лише через FTP сервер на телефоні). Тепер доводиться вимикати усі інтеграції, що мені не потрібні (месенджер, дзвінки, буфер обміну, камера). Здається лише в AirDrop є якийсь сенс.

Подобається багато чого, бо я порівнюю з 6-ти річним телефоном:

Екран. Яскравий, не проблема навіть на дуже сильному сонці. Роздільна здатність (1290 x 2796) чомусь нижча за мій старий телефон (1440 x 2880) при більшому екрані (6.7″ проти 6.0″) але на око не дуже помітно.

Батарея. Я включив опцію заряджати лише до 80% і ввечері у мене зазвичай залишається ще ~20%. Година навігації в Apple Maps з offline картами використовує біля 10% заряду батареї. На крайній випадок є режим економії батареї, який я налаштував вмикатися автоматично на 20%.

Камера. Чудово знімає вночі, добре стабілізує відео зняте з рук. Pixel 8 можливо трохи виграє у фотографуванні але мені ніяк порівняти. HEIC підтримується скрізь, включно з Synology Photos куди зберігається усе фото-відео (треба лише час від часу запускати їх програму на телефоні).

USB-C. Чи треба ще щось казати? Зарядки не було в коробці але усі мої зарядки та кабелі чудово працюють. Magsafe цікава ідея але поки не було нагоди спробувати. Тримачку в машині поки не вийшло замінити на Magsafe бо для Pixelʼя дружини потрібен спеціальний чохол (а не просто додатковий магніт).

НЕ подобається описувати значно простіше:

Система нотифікацій. Android дозволяє дізнатися, що там мені прийшло, просто глянувши на іконки вгорі. На iOS треба або відкривати центр нотифікацій або йти на домашній екран і шукати «1» серед кількох екранів.

Підключення до машини. Android дозволяє підключитися по Bluetooth лише для програвання музики, iOS завжди підключає і телефон тому дзвінки йдуть на аудіо-систему машини. Якщо додати, що машина може приєднуватися до двох пристроїв одночасно (телефон та медіа-програвач) то плутанини з двома телефонами не уникнути. Порада від Apple? Вимикати Bluetooth щоб дзвонив лише телефон.

Стандартна клавіатура. На основному екрані відсутні кілька літер української мови, апостроф та розділові знаки. Звісно це все можна набрати, затиснувши кнопку або через 123, але бісить така економія. Якщо набирати без апострофа то воно не пропонує виправити. Я чув про сторонні клавіатури, якось спробую.

Розблокування. Pixel було зручно витягувати з кишені і він автоматично розблоковувався бо палець лягав куди треба. Розблокування за допомогою обличчя наче нічого але вранці воно мене не дуже впізнає, також треба тримати телефон так, щоб не затуляти камеру. До речі, мені не дуже подобається сенсор розблокування під екраном як на Pixel 8.

Підсумок

Я поки не пожалкував після 2х тижнів з новим телефоном. Мені байдужа більшість вбудованих програм (крім камери, галереї, гаманця та карт) а сторонні програми зазвичай мають ті самі функції та вигляд. Продовжую використовувати деякі програми від Google (пошта/календар для роботи, карти, Keep для списку покупок, Authenticator для TOTP) але їх кількість значно зменшилась в порівнянні зі старим телефоном.

Чи зможе новий телефон повністю затягти мене в екосистему Apple? Побачимо.