Newport BeachNewport Beach // 2016-03-05

З самого початку захопленням фотографуванням (перша камера — 2006 рік) у мене почав накопичуватись великий архів фото-відео бо я прагнув зберегти усі фото, незалежно від того, використані вони якось чи ні.
Професійні фотографи одразу видаляють невдалі кадри, але мені було шкода це робити.
В 2011 році я з jpeg перейшов на RAW і ситуація з вільним місцем лише погіршилась.

Накращим (на мою думку) способом бекапу в «хмари» є спеціалізовані сервіси типу Amazon S3, Amazon Glacier та їх аналоги від Google та Microsoft.

читати далі →

В доісторичні часи, коли фотоапарати були виключно плівковими, основну інформацію про фото ручкою або олівцем записували на звороті фотокартки. Зазвичай там писали дату, місце а також хто зображений на фото.
Інколи додаткову інформацію наносили ще в фотостудії, для прикладу на фото справа зображений я, фото зроблене в 1988 році в Лубнах (Полтавська область).

Коли фотоапарати стали цифровими — відпала необхідність записувати дату та час, камера автоматично додає до властивостей фотографії цю інформацію (головне правильно налаштувати внутрішній годинний камери і не забувати переводити його на літній/зимовий час або на інший часовий пояс в подорожах).
Хоча я не раз бачив цифрові фотографії, що мали проштамповані дату та час в кутку.

Розпізнавання облич на фотографії з’явилося в програмах та онлайн сервісах не так давно (кілька років тому). Але воно може допомогти навести лад в фотоальбомах та майже автоматично зробити персональні фотоальбоми для кожної людини, яку ви фотографували.
Єдиний суттєвий недолік — якщо у вас десятки тисяч фотографій з людьми (як у мене) то процес обробки може зайняти досить тривалий час.

читати далі →

Два з половиною місяці тому я купив Nikon D7000 на заміну D40.
Одразу після купівлі було важко розповідати про враження тому я вирішив відкласти написання цього допису на декілька місяців.

На жаль, в мене не було змоги порівняти D40 та D7000 пліч-о-пліч — D40 я залишив в Україні а D7000 купив вже в штатах. D7000 на 250 грам важчий за D40 та трохи більший за габаритами, але це не зменшує його зручності. Збільшення ваги робить його стабільнішим під час зйомки а корпус з магнієвого сплаву — міцнішим (сподіваюсь ця «фіча» йому не знадобиться).

читати далі →

Мені звісно далеко до Сергія Долі з його фототехнікою, але я все таки вирішив викласти фото своєї техніки з описом. Ні, не для того, щоб похвастатись, а просто щоб в майбутньому мати змогу порівняти, що в мене було в травні 2010 а що — з’явилося пізніше.

Першим моїм фотоапаратом був апарат від всесвітньо-відомої китайської фірми No Name. Він і досі десь валяється в шафі, але вже десь років 10 я ним не користувався. Наводити його фото немає сенсу, думаю майже всі мали подібний апарат в 90х роках.

читати далі →

Ось і настав Холод. Не такий звісно, як минулорічний, але всерівно холодно.
В нашому будинку відключили гарячу воду. Обіцяли включити разом з опаленням 22 жовтня. Тобто мені ще тиждень мерзнути
За комп’ютером сидіти холодно, довелося одягати теплі речі і халат. Тепер я схожий на маньяка з фільму Крик тільки халат на мені не чорний а червоний з жовтим. Треба буде якось фотки зробити

Отже нарешті вчора я з’їздив в доти.
Десь о 14:00 ми з MrZIMM’ом сходили скупилися а потім почали на Дачній чекати на якусь муршрутку до Білогородки або хоча б до КПП. Запитали у водії маршруток на Житомир, вони заломили 15 гривень за 7 км.
Потім ми побачили, що автобус на Білогородку просто проїхав, не зупиняючись. Ми пішли до Житомирської. Але там було теж саме. Потім ми сіли на метро ї поїхали на Святошино. Там ми пропустили одну маршрутку – вона стала далеко і потім швидко поїхала. Потім ми запитали водія маршрутки на Боярку, чим можна до КПП дістатися. Він відповів що під мостом кінцева автобусів, що їдуть прямо по Житомирському шоссе. Під мостом ми нарешті сіли в автобус. В пошуках транспотру було змарновано година.
Доїхавши за 5хв до КПП ми зразу пішли до 58 доту. Нажаль потрапити всередину ми не змогли тому просто оглянули його.
Потім ми через ліс вийшли до дороги на Білогородку але дійшовши до Овочевої бази ми повернули праворуч і пішли через ліс. Над річкою ми пофоткали другий і третій доти.
Але наша мета був 3х поверховий Білогородський дот
Я був у ньому 3 роки тому тому мені було дуже легко в ньому орієнтуватися. По ньому бігала ватага малих і грала в піжмурки. Заблудитися там було просто ніде. Ми двічі обійшли все, потім вибрались наверх. Трохи відпочивши і підкріпившись ми пішли шукати зовнішні амбразури. Вони виходили на берег річки. Потім ми знову спустилися в дот і ще раз все детально обдивилися.
Потім ми пішли на маршрутку і нарешті опинилися в Києві

В доті було дуже багато слідів зйомок – знаки на стінах, дуже багато пінопласту у всіх коридорах, у великій кімнаті вони з пінопласту зробили стіну і в ній по фільму грали в баскетбол. Також кіношники розкопали чорний хід для того щоб заносити свою апаратуру – через 2 драбини це зробити було неможливо. Також вони зробили з цегли і монтажної піни арку.

В доті мені дуже сподобалось , можливо ми ще коли туди сходимо

Фотогалерея: Похід в доти (20 травня 2006)

Сьогодні після пар з групою їздив в Інститут програмних систем. Він знаходиться за Одеською площею. Там нам трохи розказали, чим вони займаються і повели показувати свої розробки а також кластер. Але нам не поталанило і в цей час вимкнули світло
Доведеться ще раз туди їхати

А за вікном майже весна
(c) Океан Ельзи

Придивіться навколо, нічого не помічаєте?….
Зовсім нічого?….
Значить ви давненько були на вулиці….
Тоді я повідомляю вам радісну новину – ВЖЕ МАЙЖЕ ВЕСНА!!!!!
Зовсім скоро розтане сніг, все навкруги стане зелене
Отже досить дрімати, треба ВОРУШИТИСЯ