Зараз все більше і більше людей використовують Picasa та сервіс Picasa Web для викладення фотографій онлайн (і я — не виключення).
Це зручний сервіс, що дозволяє досить легко показати фотографії друзям, рідним, знайомим.
Але для того, щоб отримати фотографії з Picasa Web собі на ком’ютер, потрібно докласти трохи зусиль — або попросити власника фото викласти їх десь в архіві або заходити в кожну фотографію окремо і зберігати її вручну.

Я написав простий сервіс Picasa Web Leecher: ви вводите адресу альбому на Picasa Web — сервіс віддає список посилань на фото.
Далі ви можете або зберігати їх самостійно або використати будь-який менеджер завантажень, що підтримує імпорт списку посилань.

Сервіс зроблений в першу чергу для себе, якщо він буде ще комусь корисний — буду лише радий.
Вдалого користування!

Я перейшов на Android більше року тому (до того використовував Qtek S110 з Windows Mobile).
З того часу я багато експериментував як з прошивками так і з програмами — я форматував телефон з 10-ток разів і кожен раз наново ставив увесь софт. Таким чином з’явилося більш-менш стабільний список програм, якими я дійсно користуюсь.

Список ділиться на 2 частини — стандартні програми та програми з Маркету (або інших джерел).

Стандартні програми

Alarm clock
Можна поставити будильник на певний час з повторенням, для прикладу, лише по буднім дням, лише по суботам і т.п. Є налаштування рінгтону, вібрації.

Android Market
За допомогою Маркету можна встановити додаткові програми, що не входять в стандартну поставку. Є пошук, список комерційних (поки ще жодної не купив) та безкоштовних програм, список встановлених програм та повідомлення про оновлення.

Browser
Зручний браузер, подібний до браузера в iPhone. В стандартній американській прошивці не підтримує мультитач але в модифікованих підтримує.

Camera
Знімає фото та записує відео. Камера в телефоні не дуже гарна тому якісь фото посередні. Використовую лише для оперативного відправлення фотографій в Твіттер (див. про Twidroid нижче).

Contact
Контакти синхронізуються з Gmail. Є пошук та список «обраних».
Можна показувати усі контакти, з певної групи або лише ті, що мають телефонні номери. З картки контакту можна подзвонити, відправити повідомлення за допомогою SMS/MMS, електронної пошти або Google Talk (спеціальна іконка показує статус: онлайн, оффлайн, не турбувати) або показати адресу на карті.

Gallery
Перегляд фотографій з камери а також картинок, що знаходяться на флешці

Gmail
Поштова програма. Синхронізується з серверами Gmail, можна задати термін зберігання листів на телефоні (наприклад 3 дні, тиждень або постійно) окремо для вхідної, вихідної пошти а також для окремих теґів.
Повідомляє про новий лист майже миттєво, такий собі бюджетний BlackBerry (якщо ви розумієте, про що я). З мінусів — постійне слідкування за поштою саджає батарейку.

Google Maps
Входить до списку стандартних програм але оновлюється через Market. Підтримує сервіс Google Latitude з показом поточного місцеположення та положення друзів на карті.
Є режим навігації (turn-by-turn), але він поки працює лише в США.

Google Talk
Клієнт для Google Talk. Він в мене постійно онлайн (тому батарейка телефону «живе» лише добу) але в режимі невидимості та з вимкненим звуком (щоб серед ночі не пілікало).

Messaging
Програма для надсилання та отримання SMS та MMS. Всі повідомлення групуються за адресатами і показуються у вигляді чату (як в Google Talk). SMS використовую рідко (частіше Gmail та Google Talk), MMS відправляв лише 1 раз — вважаю цю технологію мертвою.

Крім цих є ще з 10-ток дрібних програм, але я ними не користуюсь: Calculator, Calendar, Email, Music, Videos, Voice Search, YouTube і т.п.

Сторонні програми

Advanced Task Killer
Android — базатозадачна операційна система, тому програми залишаються в пам’яті навіть якщо з них вийти (крім випадків, коли їх розробник зробив спеціальну кнопку закриття програми в меню).
Зазвичай це не викликає проблем — якщо системі не вистачає ресурсів то вона починає закривати фонові програми (звісно зі збереженням їх поточного стану).
Але інколи буває таке, що деякі «важкі» програми все ж залишаються висіти в пам’яті і саджають батарейку.
Оскільки батарейка в T-Mobile G1 досить слабка — для продовження часу роботи телефону потрібно вимикати деякі фонові задачі.
В цієї програми є можливість вимкнути всі фонові програми одним кліком а також «білий» список, куди можна занести програми, які мають залишатися в па’яті завжди (я туди заніс Google Voice та Google Listen, про них нижче).

Barcode Scanner
Дозволяє сканувати штрихкоди товарів (з пошуком їх цін в інтернет-магазинах) а також QR кодів (з текстом, контактами або лінком).
Також вона додає спеціальний пункт до Адресної книги — генерація QR коду для контакту і показ його на екрані телефону. Цей код можна зняти іншим телефоном, що підтримує QR коди. Таким чином контактні дані можна передати з одного телефона на інший без IR, Bluetooth і т.п.

City Caller ID
Показує місто та штат для вхідного дзвінка. Працює лише для США та Канади.

ConnectBot
SSH-клієнт. Підтримує SSH з’єднання з авторизацією за допомогою публічного та приватного ключів (RSA/DSA). Ключі можуть бути захищені паролем. Запам’ятовує останні підключення (не потрібно 2й раз вводити ім’я користувача та хост).
За допомогою цієї програми я можу заходити на свій ноутбук та сервери з будь-якого місця, де є мережа.

CyanogenMod Updater
Я використовую не оригінальну прошивку від T-Mobile а спеціальну збірку під назвою CyanogenMod. Ця програма слідкує за виходом нових версій, завантажує їх та встановлює — тобто робить все те саме, що і стандартна програма оновлення OTA (over-the-air).

FBReader
Програма для читання книг. Підтримує формат fb2 (в тому числі запакований в zip). Є бібліотека, де всі книжки розбиті за авторами та жанрами.
Запам’ятовує позицію, дозволяє налаштувати колір, шрифт та інші параметри тексту.

Flashlight
Зафарбовує екран білим кольором та встановлює максимальний рівень підсвітки. Таким чином телефон перетворюється на ліхтарик.

Google Goggles

Пошук за допомогою вбудованої камери. Працює з картинами, обкладинками книг та дисків, етикетками вина, визначними місцями, штрихкодами та візитівками (з можливістю занести всю інформацію в Адресну книгу).
Програма зручна але реально я нею користувався лише пару разів.

Google Listen
За допомогою цієї програми можна підписатися на подкасти і отримувати їх на телефон. Запам’ятовує місце, де ви минулого разу закінчили слухати подкаст. Є налаштування щодо завантаження нових епізодів — автоматично, лише коли телефон підключений до WiFi або лише коли заряджається. Я зазвичай качаю подкасти через WiFi але іноді і через 3G — маю необмежений трафік.

Google Voice
Клієнт для роботи з сервісом Google Voice. Можна прослухати та прочитати розшифровку голосової пошти, встановити спосіб здійснення вихідних дзвінків (навпряму або через Google Voice), відправити SMS. Працює лише в США.

KeepassDroid
Дозволяє безпечно зберігати паролі на телефоні. Підтримує формат файлу від Keepass v1.0. Якщо ви такий параноїк як я (використовуєте 16-ти символьні паролі з випадкових знаків) то ця програма саме для вас.

Russian Keyboard
Незважаючи на назву ця програма підтримує також і українську мову як для віртуальної клавіатури так і для апаратної (з транслітерацією для апаратів, що не мають кирилицю на кнопках).

Shazam
Визначення назви та виконавці пісні за мелодією — підносите телефон до джерела звуку і за 10 сек. він каже, що це за пісня. Користуюсь не часто, з українськими виконавцями працює не ідеально (тобто знає не усіх).

SMS Backup
Зберігає SMS як листи в Gmail. Є більш навороченіша програма G-Backup (зберігає також записи про дзвінки, MMS та фотографії з камери) але для T-Mobile G1 вона платна (якщо поставити на телефон прошивку від Android Dev Phone 1 то програма стає безкоштовною, але зараз в мене прошивка від T-Mobile G1 лише трохи покращена).

Terminal Emulator
Емулятор терміналу, якщо телефон розлочений (пояснення для власників iPhone: зроблений jailbreak) то можна ввести su і отримати повний доступ до телефону (там всередині Linux).
В прошивку CyanogenMod входить набір консольних програм busybox — наприклад wget, traceroute і т.п.

Transdroid
Дозволяє керувати віддаленими Торрент-клієнтами (µTorrent, Transmission і т.п.) прямо з телефону. Я її використовую, щоб дізнатися чи закінчилося завантаження якогось файлу на домашньому комп’ютері.

Translate
Переклад слів та фраз. Використовує Google Translate, є підтримка української мови.

Twidroid
Твіттер клієнт. Підтримує нові Ретвіти, геоінформацію (за базовими станціями та GPS), зручне завантаження фотографій на Twipic та вставку посилання в поле нового твіту. Уміє працювати в фоні та повідомляти про нові твіти але я не використовую цей режим — все одно часто сиджу за ком’ютером.

Wireless Tether
Працює лише з розлоченими телефонами, дозволяє роздавати інтернет телефону через WiFi. Використовував лише декілька разів, коли пропадав інтернет на комп’ютері але треба було зробити дещо термінове в інтернеті. Якщо у нас дорогий інтернет — раджу використовувати Opera Turbo для мінімізації трафіку. Програма відсутня в Маркеті (зі зрозумілих причин), тому її потрібно качати з офіційного сайту.

Як бачите список відносно невеликий і можна сказати, що я використовую можливості телефону не повністю — в Маркеті сила-силенна усіляких програм. Але для моїх потреб цього достатньо.

Вдалого користування!

Продовжую описувати життя в США. Цього разу будуть відповіді на питання з коментарів до минулого допису та нова тема.

Відповіді на питання

У хмарочосах — лише тільки офіси? Де мешкає більшість людей (я маю на увазі — чи в самому місті, або десь на околицях?)

Якщо говорити про Сан Дієґо то в багатоповерхівках в центрі є лише офіси. Їх не так багато, як в Нью Йорку чи Чикаго, і там в основному знаходяться офіси банків, телекомпаній та інших подібних установ.

Чи є, наприклад, як у нас в «совкє» багатоквартирні будинкі?

Багатоквартирні будинки звісно є (саме в такому я і мешкаю) але кількість поверхів в таких будинках рідко буває більше за 3, а «під’їздів» — за 3-5. В моєму будинку 2 поверхи і по 4 квартири на «під’їзд» (яких 6 з обох боків).
Вид з вікна та балкону:

Як там з чорними, люблять їх?

В Каліфорнії не так багато афро-американців (як їх тут називають), тут більше азіатів та латиносів. Ставлення — нейтральне (тобто таке саме, як і до білих), принаймні як я бачив. Часи ККК давно пройшли

Покажи трохи світлинок тексту на вулицях: знаки, вивіски, фасади крамничок, кав’ярень.

Ось те, що я зайшов в галереї (деякі фото робив спеціально для тебе), хоча може яку фотку і пропустив.

У фільмах, навіть зараз, досить часто показують як дзвонять з таксофонів. Реально користуються? Скільки мобільних операторів є? Вони регіональні чи федеральні?

В околицях, де я мешкаю, таксофонів майже немає. В Downtown бачив кілька таксофонів але я не помітив, що б ними активно користуються. Мобільні є в усіх (від дітей до пенсіонерів). Великих операторів 4, всі вони федеральні: Verizon (CDMA), AT&T (GSM), Sprint Nextel (CDMA) та T-Mobile (GSM). Є дрібні та віртуальні, але їх частка не велика.

Трапляютсья перебої з енергопостачанням? Чи це диковинка?

Перебоїв не було жодного разу, правда коли ми вселялися в цю квартиру то електрику нам включили лише на 2й чи 3й день (при виселенні попередніх жильців всі комунальні послуги вимикаються і треба дзвонити у відповідні компанії, щоб вони їх нам включили). Якщо брати до уваги, шо тут електрична плита, то було трохи не зручно…

Цікаво було б почитати про наші продукти, сестра яка недалеко від тебе живе спочатку не могла знайти звичних для неї продуктів (гречка, чорний хліб, мінеральну воду як наша “миргородська”)

При бажанні тут можна купити багато чого звичного для нас, навіть українське пиво та квас. Але я думаю ти вже сам це помітив ;)

Купівля онлайн

Звичні нам оффлайнові магазини тут звісно є, але значно вигідніше (і часто зручніше) купувати певні речі онлайн.
Прикладом такого магазину є Амазон, в якому продається все — від комп’ютерів та книжок до іграшок та одягу.

Фішка онлайнових магазинів в тому, що в деяких випадках не потрібно платити податок з продажу. Цей податок додається до ціни товару у випадку, коли компанія, в якої ви купуєте товар, знаходить у вашому штаті або має тут представництво (тобто якщо на ціннику написано $100 а на касі з вас візьмуть $108). Тому, наприклад, якщо купувати MacBook на сайті Apple то треба заплатити на ~8% дорожче (для Каліфорнії), а на Амазоні — не потрібно (крім штатів Канзас, Кентуккі, Нью Йорк, Північна Дакота та Вашингтон).

Інша обставина при купівлі онлайн — чи включена вартість доставки в ціну товару чи ні. Бувають товари, ціна яких $1-$2 але за доставку треба заплатити ще $5-$7. Якщо постійно слідкувати за ціною певного товару (я роблю це за допомогою Амазонівського «списку бажань») то можна помітити, що інколи товар коштує $50 а інколи — $40 (але + $10 доставка) тобто ціна фактично не міняється.

Доставку зазвичай здійснює одна з кур’єрських служб (UPS, FedEx) або пошта (USPS).

У випадку з кур’єрськими службами вони привозять пакунок до ваших дверей. Складнощі можуть виникати тоді, коли в цей час нікого немає вдома (доставка зазвичай відбувається в будній день). Тоді пакунок або залишають під дверима (якщо його ціна не велика) або забирають з собою, залишивши на дверях спеціальну бирку. Вони роблять 2 чи 3 спроби доставити Вам пакунок перед тим, як відправити його назад. Нажаль не можна попросити їх привезти пакунок в певний час, але можна ввечері поїхати до них в місцевий офіс і забрати пакунок там (ми так робили 1 раз коли мали отримати важливі документи) або розписатися на бирці і залишити її на дверях (тоді пакунок наступного дня залишать під дверима) але я так не ризикував робити (бо мав отримати спочатку iMac а через рік MacBook Pro).

В моєму випадку все трохи простіше — я працюю за 2 квартали від дому тому машина UPS, яка обслуговує наш «район», дуже часто заїжджає в наш офіс привезти або забрати усілякі пакунки. Водій вже добре мене знає (навіть на ім’я, правда одного разу чомусь назвав Борисом) тому пару разів віддавав мені пакунок на роботі, адресований на мою домашню адресу (йому ж краще — не треба заїжджати в наш закуток).

Якщо доставка відбувається поштою, то пакунок кладуть в поштову скриньку (якщо він відносно невеликий) або в одну з великих скриньок, ключ від якої кладуть в нашу поштову скриньку. Таким чином беремо ключ і забираємо пакунок з великої скриньки.

Якщо з’явилися питання — ласкаво прошу в коментарі

Я досить давно планував це зробити але, як завжди, все не доходили руки.

Що нового?
— новий дизайн (спільний для сайту та блоґу)
— галерея побудована на базі сервісу Picasa Web
— з’явився розділ «Проекти»

Дизайн
Хотілося зробити щось просте і стильне. Що вийшло — ви бачите на власні очі.
Найуважніші напевне помітять, що сітка сайту подібна до сітки Твіттера. Від початку такої мети не було, просто так стали зірки
Якщо зануритись в технічну сторону то тут все буденно: XHTML 1.0 Strict, UTF-8 (нарешті), CSS3, JQuery.
Єдине незвичне — сайт доступний в Internet Explorer лише починаючи з 8ї версії.
Причина проста: користувачі старих версій IE мені не друзі, а кому дуже треба — нехай оновлюється. M$, гори в пеклі за свій браузер.

Галерея
Трохи історії…
Перша версія галерея була у вигляді статичної html сторінки з десятком фотографій.
Друга версія використовувала txt файл для зберігання інформації про фото (кількість, назви, альбоми).
Третя версія використовувала MySQL базу. Але я так і не дописав зручну адмінку для керування фотографіями…
Четверта (тобто поточна) версія побудована на базі сервісу Picasa Web. Фотографії на комп’ютері я зберігаю в програмі Picasa, потім вибрані завантажуються в Picasa Web, з якого скрипт автоматично їх дістає і показує на сайті.
Зручність полягає в тому, що всі операції з фотографіями відбуваються в Picasa і не треба окрему адмінку для галереї (все одно вона б не була зручніша за Picasa).

В галереї відтепер працює навігація за допомогою стрілок: вперед «Control + →», назад «Control + ←», вверх «Control + ↑»). На маках комбінація трохи інша: «Control + Command + стрілка» (^ + ⌘ + стрілка).

Можливо з часом з’явиться можливість коментувати фотографії. Точніше ця можливість є в Picasa Web, треба лише дописати експорт коментарів, показ їх в галереї та лінки на форму додавання коментарів.
Коментарі, залишені в Picasa Web, автоматично імпортуються і показуються в галереї.

Проекти
В цьому розділі я описав майже всі свої сайти. Виключення — Фото з випускного (бо його трохи соромно комусь показувати) а також сайти, над якими я працював на роботі.

Плани на майбутнє
— наповнення галереї фотографіями за останній рік
— виправлення багів та недоробок (якщо вони будуть)
— англомовна персональна сторінка (вже є домен OlegBozhenko.com але там поки пусто)

Нахабно піарю Анонсую свій новий проект, що повільно, але впевнено розвивається:
«Українські Хвилі», присв’ячений сервісу Google Wave.
Заходимо в гості, підписуємось на RSS або слідкуємо за @UkrWaves!

На написання цього допису мене наштовхнули коментарі до одного з попередніх дописів.

Вперше про штати я почав писати в цьому блозі 2 роки тому, навіть створив відповідну категорію — США. Але останнім часом я туди мало що пишу бо вже трохи звик до країни і пропало те відчуття новизни та незвичайності, яке спонукало дописувати в блоґ. Але бажання читачів — закон, тому починаю нову серію дописів про штати. Не соромтесь коментувати та задавати питання — вони будуть стимулом до швидшого написання нових дописів.

Найчастіше про США дізнаються з фільмів, серіалів та іншої відеопродукції (документальні фільми знімають не лише німці, якщо ви розумієте, про що я ). Але фільми не зовсім точно описують реальність тому і виникають стереотипи, що тут всі тупі, гладкі, харчуються лише в фаст-фудах та ходять в ковбойських черевиках (це перше, що спало мені на думку). Насправді все трохи по іншому.

США — досить велика країна тому кожен штат мають свої особливості. Я мешкаю в Сан Дієґо (Каліфорнія), тому буду в основному описувати те, що відбувається навколо.

Сан Дієґо — головний військовий порт на Тихому океані а ще — прикордонне місто з Мексикою. Тому тут багато військових та мексиканців (нічого не нагадує? )

До Мексики можна доїхати на трамваї (який тут чомусь називається Trolley). Потім метрів 200 по пішохідному переході і ви вже закордоном (ніяких перевірок документів, просто пройти через турнікет). Є інший спосіб — на авто, документи теж не питають. Але назад пішки набагато швидше (автомобільні черги на в’їзд в штати бувають дуже великі).
Щоб повернутися до штатів потрібно показувати документи, але я б не сказав, що прикордонний контроль тут дуже суровий — все відбувається дуже швидко. Інша справа, що якщо ви захочете поїхати до Лос Анжелесу чи ще куди — по дорозі у вас перевірять документи.

Документом тут вважається будь-який документ з фото, але найчастіше використовуються права (їх мають майже всі з 16-ти років). Раніше в Мексику та Канаду всі їздили саме з ними. Зараз вже потрібний закордонний паспорт (точніше просто паспорт, права це і є внутрішній паспорт).

Міський транспорт розвинений непогано, але оскільки місто дуже велике за площею (бо будинки в основному одноповерхові, рідше 2-3) то, щоб дістатися з одного кінця в інший, потрібно витратити годин 2-3. Тому ним користуються не багато людей. На машині — інша справа, за 30-40 хвилин можна доїхати будь-куди.

Не забуваємо про коментарі — адже саме від них залежить продовження ;)

Схоже мені вже потрібно створювати постійну рубрику в блозі «Я та мої проекти в ЗМІ»
Є в мене невеликий проект «Український Твіттер» (каталог україномовних «твіттерян»).
Ось стаття про Твіттер в газеті 20 хвилин:

2 місяці тому я продав свій iMac 20″. Довелося трохи помучитись зі старим комп’ютером, бо як на 2009 рік він вже досить застарів — Celeron 1.7, 256 пам’яті та Windows XP (я навіть вагаюсь, який з цих факторів найгірший, але схиляюсь до 3-го). І от настав час купувати новий комп’ютер

Щодо фірми-виробника та форм-фактора в мене вагань не було (хотів MacBook Pro і баста) а от щодо розміру я довго вагався.
Було 2 варіанти — MacBook Pro 13″ + 20″ монітор (ні, не Apple, щось простіше) або MacBook Pro 15″.

Все ж зупинився на MacBook Pro 15″ — моя основна потреба (мобільність) та 20″ монітор не дуже сумісні.
Купував я його на Apple Store, але не новий а Refurbished (як і решту техніки, але це не б/в).

Як і минулого разу з iMac доставили його мені з 2-го разу (у FedEx немає фіксованого часу, вони привозять протягом дня).

У специфікація було написано, що він має Mac OS X Snow Leopard (до речі, це ніякий не сніговий леопард а сніговий барс або ірбіс) але насправді там виявився встановлений Леопард та окремо диск з Барсом.

Щодо заліза в мене лише лише 2 претензії:
— 2 USB порти (мені потрібно як мінімум 4 порти, а краще 5)
— не працює звичайна гарнітура з minijack 3.5mm (в маках немає мікрофонного входу, лише лінійний).

Першу проблему вирішив купівлею DSI USB HUB 2.0 Chargeable High Speed 4-port Hub, другу — купівлею Plantronics .Audio 995 Wireless Stereo PC Headset

Під час першого запуску він мене запитав, чи не маю я часом бекапів Time Machine. Я підключив свій зовнішній вінт і за 2 години на комп’ютері з’явилося все, що було в мене на iMac (програми, налаштування, файли в домашній папці і т.п.)
Потім я оновився до Mac OS X Snow Leopard (процес зайняв близько години).

Сніговий барс ззовні не дуже відрізняється від Леопарду, головні нововведення — всередині. Вони викинули підтримку PowerPC та переписали ядро системи (тепер воно 64х бітне).
Порівняти швидкодію я не можу — Леопардом я користувався на старому ком’ютері, а Барсом — вже на новому.
Але ті ж бекапи Time Machine робить помітно швидше (зовнішній вінт не змінився).

За місяць після виходу Барсу майже увесь потрібний мені софт переписали з його підтримкою так що проблем із сумісністю у мене зараз немає. Якщо ви вагаєтесь, чи переходити — раджу вже переходити (якщо звісно маєте можливість купити диск з Барсом).

P.S. Є одна невелика проблема, яку я поки не вирішив: якщо закрити iTunes — він одразу запускається знову. Допомагає лише Force Quit але це не шлях самурая. Ґуґління не допомагає — дуже складно сформулювати проблему

В блозі Hash Tag з’явилося моє інтерв’ю про uacommunity.org та Твіттер:
Интервью: Олег Боженко (@mrgall)

Попередні інтерв’ю:
Українській блоґосфері (про DMOZ)
Блоґорідеру (про блоґи)
InternetUA (про БлоґоСвіт)

Інколи хочеться мати доступ до свого ком’ютера, коли знаходишся поза домом.
Наприклад глянути, як там качаються торенти, або дуже потрібно отримати файл, що лежить вдома на вінті, чи ще щось (в житті всяке буває).

Але от проблема — провайдер хоча і видає реальні IP (що не починаються на 10. або 192.168.) але періодично їх міняє (а якщо взагалі не видає то цю статтю далі можна не читати).
Послуга «постійний ІР» рятує, але її надають не всі провайдера, та й коштує вона інколи до половини плати за інтернет.

Для часткового вирішення цієї проблеми існують сервіси типу no-ip чи DynDNS.
Реєструєтесь, встановлюєте на комп’ютер клієнт і отримуєте домен виду user.no-ip.com, який постійно вказує на ваш комп’ютер.
Більшість користувачів це б задовольнило, але не мене

Я б хотів, щоб домен був наприклад macbook.mrgall.com (тобто був би субдоменом в моєму власному домені).

Виявляється це не так вже й складно зробити, достатньо дописати в налаштування DNS такий CNAME запис:

Значення TTL (time to live) потрібно вказати мінімально можливе (в мене це 5хв).

Після цього можна зайти на домашній комп’ютер за допомогою ssh (звісно, якщо у вас на ком’ютері встановлений сервер openssh):

ssh user@macbook.mrgall.com

Найприкольніше це робити сидячи на дивані і керуючи ком’ютером з телефону (для Android’у є ssh-клієнт)